Прийшовши у світ, Христос створив Церкву

І створив Її не як закриту «позитивну групу», приєднавшись до якої я нарешті відчую себе «спасенним», а свою правду вважатиму найправильнішою, бо це правда моєї групи, санкціонована Богом, і з цього погляду звисока засуджувати і повчати «зовнішніх».

Він створив Її як зерно, яке повинне померти в землі, але дати через це життя всьому світу.

Простіше кажучи, Він створив Церкву ВІДКРИТОЮ світові.

І жертовна любов, милість, співчуття, якими Церква в основі своїй завжди відрізняється від усіх інших співтовариств – не звичні сентиментальні слова, які благочестивий член групи, втілений саном або ні, із віку у вік використовує у витончених проповідях, вимовлених перед народом. Це ті конкретні інструменти, якими відкрита всім «стороннім» Церква діє над ними і для них. Без них Церква – як хірург без скальпеля, як будівельник без кельми, як та сама євангельська сіль без солі.

Церква не має права викинути із себе «стороннього», бо і за цього «стороннього» помер Христос. Він Сам був цим Стороннім, Якого колись викинула із себе «правильна група» Ізраїлю, – і що сталося далі, ми знаємо.

Він Сам – камінь, відкинутий будівничими, Він Сам – побитий на краю дороги, повз якого поспішили гидливо пройти священик і левіт. І Він Сам сказав апостолам: «Йдіть, навчайте всі народи» (Мф. 28:19), і чому саме – перечитаємо Євангеліє, а то, в упевненості, що знаємо напам’ять, давно його не відкривали.

Як тоді далі чинити? Запитуйте в Христа, що я ще можу сказати. Він дасть відповідь – аби змогли цю відповідь розчути.

Автор: священик Сергій Круглов