Дихання життя

Великий піст як шлях пробудження

Одного разу, в електричці я став мимовільним свідком розмови кількох жінок. Наближався Великий піст, і розмова в них якраз зайшла про те, хто буде чи не буде постити. Мені особливо запам’яталася одна репліка: «Не можу сказати, що ми прямо-таки постимо, але скидку все ж робимо – м’ясне не їмо».

Їсти чи не їсти – не питання

Для більшості людей Великий піст, та і будь-який інший піст, асоціюється саме з відмовою від так званої скоромної, тобто м’ясної і молочної, їжі. Напевно, кожному священнослужителю напередодні і протягом посту ставлять питання про те, який календар посту правильніший: той, в якому в такий-то день наказане сухоїдіння, або той, де того ж дня – варене з єлеєм.

Звичайно, «гастрономічний» аспект посту важливий. Але часом у гонитві за суворим дотриманням календарних приписів ми починаємо забувати про головне – духовне значення пісного подвигу.

Дивна глибина духовної сторони посту розкривається в богослужебних співах Пісної Тріоді, богослужебної книги, за якою звершуються всі пісні служби. Одна з найзнаменитіших стихир, що розкривають сенс пісного подвигу, звучить так: «Постімося постом благим, угодним Господу: бо істинний піст відвертає від гріха, стримує язик, вгамовує гнів, знищує похоті, наклепи, обман і клятвопорушення. Віддалення від усього цього є істинний піст – і благий, і угодний Богу» (стихира на стиховні, вечірня в понеділок першої седмиці Великого посту).

Як ми бачимо, стихира умовчує про скоромну їжу, та проте наголошує, від чого дійсно людині слід стримуватися, щоб пісний подвиг був прийнятий Богом, був угодний Йому. Передусім, треба утримуватися від усього того, що порушує заповіді любові до Бога і любові до ближнього: вад, гріхів язика (багатослівності, лихослів’я, засудження), гніву, пожадань, брехні, клятвопорушень. Усе це повинне убожіти в людині. Слова стихирі не означають того, що поза Великим постом людина може спокійно вдаватися до пожадання і вад, виливати гнів на ближніх, брехати і лихословити. Ні. Просто Великий піст – абсолютно особливий час, коли треба залишити все і замислитися: «Як я живу? Чи зменшується в мені гріх і зростає добро або, навпаки, добро настільки зубожіло, що я вже і забув, коли робив щось дійсно добре?».

Піст не повинен перетворюватися на дієту. Але чому ж, якщо акцент ставиться саме на духовному аспекті посту, утримання від їжі теж має таке велике значення?

Відмова від певних видів їжі допомагає в подоланні гріховних пристрастей, адже пересичення часто стає причиною ліні, розслаблення, збудження пожадання і похоті. Саме для цього ми обмежуємо себе в їжі. Голод же ніколи не був самоціллю.

Є і ще один важливий момент – обмеження в їжі заради справ милосердя. Давньоцерковний автор на ім’я Ерма у своєму творі «Пастир» писав: «Я навчу тебе, який піст досконалий і угодний Богові /./: утримуйся від поганого слова, злої похоті, очисти серце від усієї метушні; того дня, в який постиш, нічого не куштуй, окрім хліба і води; і, обчисливши витрати, які ти зробив би цього дня на їжу за прикладом інших днів, що залишається від цього дня відклади і віддай вдові, сироті чи убогому».

Те, у чому ми обмежили себе, необхідно віддати тим, хто має потребу. Тоді піст стане жертвою і Богові, і ближньому.

А ще під час Великого посту особливо важлива участь у храмовому богослужінні, хоч би тому, що саме у Великій пост звершуються особливі чинонаслідування, що вчать нас покаянню і зміні життя.

Передчуття Воскресіння

По-перше, усі пісні богослужіння носять суто покаянний характер: йде урочистість, спів змінюється читанням, а більша частина всіх читань – фрагменти Старого Завіту (деякі старозавітні книги прочитуються повністю: Буття, Вихід, Притчі, Книга пророка Ісаї; двічі за кожен тиждень посту прочитується вся Псалтир). Старий Завіт – це час очікування обіцяного Месії-спасителя, час приготування до зустрічі з Богом. Для вірних таким часом стає Великий піст.

У перші чотири дні першої седмиці (тижня) Великого посту увечері в усіх храмах читається Великий покаянний канон преподобного Андрія Критського. Цей приголомшливий твір, що містить більше двохсот тропарів (коротких співів), основна тема яких – покаяння. Використовуючи образи людей, імена яких ми можемо зустріти на сторінках Біблії, автор Великого канону показав усю тяжкість людських гріховних падінь і необхідність покаяння як зміни життя і повернення до Бога.

З понеділка по четвер першої седмиці Великий канон читається по частинах, а на п’ятій седмиці посту, увечері середи, канон читається ще раз повністю.

За кожним пісним богослужінням звучить молитва преподобного Єфрема Сирина, під час якої звершуються чотири земних (з колінопреклонінням) і дванадцять поясних поклонів. У цій молитві ми просимо Господа захистити нас від неробства, смутку, любоначалля (любові до владарювання і панування над іншими); дарувати нам дух цнотливості, смиренномудрості, любові і, головне, допомогти нам побачити свої гріхи і не засуджувати братів, тобто тих людей, які оточують нас щодня.

По середах і п’ятницях кожної седмиці посту звершується літургія Ранішеосвячених Дарів. Звичайні літургії в буденні дні посту не звершуються. Вірні причащаються Святими Дарами, освяченими на попередній недільній літургії.

Літургія – найурочистіше богослужіння Церкви. У Великій піст повна літургія звершується тільки по суботах і неділях.

Кожна неділя Великого посту присвячена спогаду важливих церковних подій або святих: Торжество Православ’я (перемога над єрессю іконоборства і затвердження православного віровчення про шанування святих ікон), пам’ять святителя Григорія Палами, Хрестопоклонна неділя (хрест Христовий виноситься на середину храму для зміцнення вірних у подвигу посту і молитви), пам’ять преподобного Іоанна Лествичника, пам’ять преподобної Марії Єгипетської.

Окрім цього, традиційними для Православної Церкви сталі особливі чинонаслідування, що звершуються пісними недільними вечорами, – пасії. Пасія – особливе богослужіння, присвячене спогаду хресного подвигу Спасителя, адже Великий піст – шлях до Пасхи, Воскресіння Христового, а Воскресінню передували хресні страждання і смерть у спокутуванні гріхів людського роду.

Сподіваюся, що кожен зможе провести Великий піст з користю для себе, для свого духовного життя. А участь у пісних богослужіннях допоможуть кожному з нас відчути дихання життя Церкви, що зміцнює і животворить, допомагає нам зростати в любові і добрих справах.

Автор: священик Василь Куценко