Про скупість і невдячність

У хворобах, і особливо тяжких, і скупі часто стають щедрими. Бажаючи видужати, але втративши всяку надію на допомогу лікарів, вони, як і усі, усе готові бувають віддати, аби лише встати з одру і уникнути смерті, – благодіють щедрою рукою. Але минула хвороба, і щедрості як не бувало! І забуває пожадливий до грошей милість до нього Божу, ремствує на своє, як йому здається, марнотратство і скаржиться на свою легкодухість, і на що тільки не готовий буває, аби лише повернути роздане під час хвороби! Невдячність до Бога невибачна! Озлоблення крайнє!

Слухайте, браття, гнів Божий осягає подібних людей, і з причини цього, що сказати тим з вас, хто почуває себе винним у подібній гріховній ваді? Пригадуйте частіше слова Євангельські до багача, що хотів зруйнувати житниці свої і збудувати більші: «Нерозумний! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; кому ж дістанеться те, що ти наготував?» (Лк. 12:20); і слова апостола Якова: «Послухайте ви, багатії; плачте і ридайте від лютих бід ваших, що наближаються до вас. Багатство ваше згнило, і одяг ваш поточений міллю. Золото ваше і срібло поіржавіло, та іржа їх буде свідчити проти вас» (Як. 5:1-3). Амінь.