Натовп або мале стадо?

Про мале за розміром, про зовнішнє неефектне прийдешнє Царство Боже, Христос, Який Сам прийшов у світ не як громовержець, але як слабке Немовля, не раз говорив у Євангелії, вживаючи образи малого гірчичного зерна, малого, але цінного скарбу, закопаного на величезному полі, малої частини закваски, яке животворить і преображає масу тіста. Звертаючись до Своїх учнів, Він називав їх «мале стадо».

Усім відомо, що в перші віки, поки Церква була гнана, вона залишалася таким «малим стадом» – якщо поцікавитися історичними дослідженнями, ми зрозуміємо, що чисельно громади християн (навіть при багатьох наверненнях у результаті апостольської проповіді) були відносно невеликі.

Ми читаємо послання апостола Павла або звернення до різних церков в Одкровенні, і деякі з нас уявляють ці церкви, як у наші дні, великими, з пишними храмами, складним догматичним, канонічним, господарським влаштуванням, з показним кліром – але наскільки за світськими уявленнями великою могла бути, наприклад, Ефеська церква, якщо все населення Ефеса, містечка на західному узбережжі Малої Азії, складало п’ять тисяч плюс-мінус двісті людей?

Усім, у тому числі критикам Церкви, відомо також, що розрослася і ускладнилася вона тоді, коли християнство стало державною релігією. Колі ти підданий імперії – хоч-не-хоч, а повинен йти в храм і, коли імператор сповідує православ’я, доводиться самому ставати православним, присягаючи на вірність правлячій ідеології. Приблизно так за радянських часів вступали в комсомол: мало кому було діло до того, чи щиро ти віруєш в ідеали марксизму-ленінізму, але, не вступивши в комсомол, ти ризикував не поступити в інститут, не влаштуватися на роботу, отримати чимало проблем на свою голову.

І, проте, мале Христове стадо – живе, продовжуючи залишатися малим. Один, на мій погляд, з найбезглуздіших критеріїв у судженні про Церкву – критерій чисельності, коли кажуть, що от Церква нині сильна, бо в неї ходить багато народу. Адже головне – не число парафіян, а хто з них з чим прийшов, для кого сенс життя – Христос, а участь у таїнствах Церковних – спосіб тіснішого єднання з Богом і ближніми, заради виконання заповіді про любов.

Інакше кажучи, поки ми самі дивимося на Церкву через призму Євангелія – ми бачимо Христа і вірних, бачимо невичерпну благодать Божу і людей, які в ній живуть, бачимо, що Церква жива, незважаючи на спокуси та скорботу, які постійно чигають на неї. Але ледве цей орієнтир, під впливом пристрастей віку і світу цього, збивається убік – ми бачимо натовп сучасників, які приєдналися до православ’я з політичних, національних, і всяких інших, далеких від євангелія мотивів.

Пам’ятаєте слова Христові: «Світильником тіла є око» (Мф. 6:22)? Важливо, як, якими очима ми дивимося на предмет. У когось є чудовий образ: ми дивимося в одне й те саме вікно – але один бачить на склі тільки бруд і розчавлених мух, а другий дивиться далі, за скло – і бачить прекрасний сад за вікном. Що ми бачимо: «мале стадо» або людський натовп? Вибирає кожен з нас.

Автор: священик Сергій Круглов