Проти злопам’ятства

Багато, тримаючи злість на ближнього, мало звертають уваги на те, що злість украй шкодить справі спасіння їх душі. Лютуючи проти ближніх своїх, вони між тим моляться Богові, ходять у церкву, приймають св. Тайни, роздають милостиню та інші добрі справи роблять і думають, що все це так і має бути: злість де злістю, а добро добром, і одне другому не заважає; але вони помиляються. Господь від тих, що тримають зло в серці, і молитви не приймає, і милостиню відкидає, і самих їх не прощає до тих пір, поки вони не викинуть зла з серця і з ближніми не примиряться. Послухаємо, як про це учить св. Анастасій, ігумен Синайський.

«Велике є зло, – каже Преподобний, – якщо хто піде в церкву, живлячи злість проти ближнього, і стане з брехнею вимовляти в молитві Господній слова: «І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». О, людино, що має неприязну отруту в серці! Навіщо ти промовляєш ці слова і даремно молишся, і навіщо кажеш хибно Богові: прости мені, як і я простив? Молитися ти прийшов або брехати, благодаті набути або задовольнити гнів, спасіння отримати чи муку? Невже ти не чуєш, що під час Божественної служби виголошується: «Полюбімо один одного!», тобто всяку неправду і злість відкладемо? Подумай, людино, як ти стоїш із злістю в серці, коли Ангели служать, багатоокі Херувими на св. трапезі Тіло Христове покривають і шестикрилі Серафими Трисвяту пісню співають, і всі із страхом стоять, і ієрей за всіх людей молиться, і Дух Святий сходить? Як же, улюблений, не жахаєшся і як просиш вибачення, а сам не прощаєш? Не забувай, якщо не простиш тим, хто згрішив проти тебе, то і сам не будеш прощений, і простить тебе Бог тільки тоді, коли сам помилуєш.

Скажеш: багато я прощав братові моєму, але він знову мені напаскудив і багато наніс мені зла, і тому не можу простити. Не кажи так, люб’язний, але намагайся наслідувати Стефана і Якова, брата Господнього, і молися за тих, що коять тобі зло, і свого Володаря наслідуй, Який за нас смерть прийняв; стерпи досаду і докір від брата, і Господь простить тобі гріхів багато. Тікаймо, браття, злопам’ятства – лютого гріха; бо всякий гріх скоро минеться, а злопам’ятство часто переходить у пристрасть, що томить серце; оскільки злопам’ятний, ходячи і лежачи, і встаючи, зміїну отруту в собі носить. І одержимий цією пристрастю не наслідує Царства Божого і прощення не отримає. І жодна чеснота, ні піст, ні милостиня не піде такій людині на користь; бо злопам’ятство губить усе. «Отже, коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, залиш там дар твій перед жертовником і піди перше помирися з братом твоїм, і тоді прийди й принеси дар твій» (Мф. 5:23,24).

Після такої настанови Преподобного нічого мені, браття, казати вам від себе; бо самі бачите, наскільки сильні і глибокі настанови Святого, і самі знаєте, наскільки бідним буде після них немічне моє слово. Закінчимо розмову, після навчання від Святого, вченням Божим. «Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших» (Мф. 6:14,15). Амінь.