Про чесноту терпіння

Одного разу Господь сказав Своїм учням: «Хто витерпить до кінця, той спасенний буде» (Мф. 10:22). Зупинимося, браття, на цих словах Господніх і поговоримо про те, чому вони повчають нас.

Слова Спасителя: «Хто витерпить до кінця, той спасенний буде», без сумніву, учать нас терпінню до кінця. І, звичайно, так і має бути. Усе добре те, що добре закінчується, каже мудрість людська. А інакше, навпаки, і от хоч би відносно спасіння і добрих справ. Яка буде для тебе користь від добрих справ, коли ти нині здійснюєш їх, а завтра з брудом змішаєш? Яка тобі буде користь, коли ти нині почав постити, молитися, читати слово Боже, а завтра покинеш усе це і підеш по розпусних товаришах, по будинках пияцтва і розпусти?

От перед нами хлопчина: у церкву приходить раніше за всіх, з церкви виходить останнім; на обличчі написана цнотливість, скромність у поглядах і ході; розмова лише про Бога і вічне спасіння. Що б здавалося краще, радісніше, приємніше за все це? Але ворог не дрімає. Минуло трохи часу, і благі справи та наміри хлопчини зникнули, і уся справа його уподібнилася будинку, зведеному на піску, «і пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і налягли на будинок той; і він упав, і руйнування його було велике» (Мф. 7:27). І той ж хлопчина, обличчя якого було як в ангела Божого, стало чорним, як вугілля, і під очима синяки. І забув він і храм Божий, і благочестиві розмови, і залишила його думка про Бога і про вічність, і пиячить він, і діє беззаконно, і злодієм став. Так дійсно добра справа перестає бути доброю, коли не доведена до кінця!

Але не такий, хто збереже свої чесноти до кінця. Він досягає миру з Богом, зі своєю совістю і з усіма; від вад, злих людей і всяких спокус тікає як від згубної виразки і врешті-решт з чистим сумлінням може сказати з апостолом: «Подвигом добрим я змагався, свій біг закінчив, віру зберіг; а тепер готується мені вінець правди, який дасть мені Господь, праведний Суддя, в той день; і не тільки мені, але і всім, що полюбили явлення Його» (2Тим. 4:7,8). От який образ людини, що зберегла свої чесноти до кінця!

Будемо ж пам’ятати, браття, що «ніхто не може двом господарям служити» (Мф. 6:24). І «жоден, хто поклав руку свою на рало і озирається назад, не придатний для Царства Божого» (Лк. 9:62). А блаженний тільки той, хто збереже свої чесноти до кінця. Амінь.