Хочеш, щоб грошей стало ще більше? Поділися!

Це дуже важливо: йдеться тут не лише про духовні блага, але і про матеріальні. Тобто в тебе завжди буде їжа, дах, теплий куток – не кажучи вже про більше. Так, часом нам буває важко, тяжко і боляче; і попереду ще, поза сумнівом, будуть випробування, скорбота та інші неприємності. Проте, як мовиться, «хто шукає, той завжди знайде». У даному випадку – Господа нашого Ісуса Христа. Ти можеш навести мені хоч би декілька прикладів, коли людина, яка любить Бога усім серцем, голодує, замерзає і помирає в убогості і муках? Особисто я досі в житті не зустрічав нічого подібного.

Так, я бачив бідняків, бачив людей у скрутній життєвій ситуації, але тут важливо пам’ятати одну просту істину, а саме: вірити в те, що ситуація налагодиться і життя стане кращим. І це стосується як фінансового становища, так і усього іншого, чого ти потребуєш. Бог не залишить тебе! Господь сказав, що багатому важко увійти до Царства Небесного (Мф. 19:23). Чому? Бо така людина буквально одержима грошима. Вони – її надія і опора, сенс життя. І серце багача, замість того, щоб розкритися, подібно до квітки, назустріч Божественному світлу, навпаки, закривається. Людина думає тільки про те, як примножити гроші і майно. Тобто думає про себе. Це нагадує старозавітну історію з манною небесною, яку треба було з’їдати того ж дня, коли вона була зібрана. Якщо ж люди відкладали її на завтра, вона вкривалася пліснявою і черв’яками.  Те ж буває і з багатими, успішними людьми: гроші учать їх довіряти не Богові, а своїй банківській карті, чекам і відсоткам. Людина заспокоюється: все гаразд, гроші є, значить – життя прекрасне.

А хочеш, щоб грошей стало ще більше? Поділися. Поділися своїми грошима! Опусти руку в кишеню і – поділися. І ти, у кого мало грошей – поділися теж, хоч би помалу. Бог поверне тобі твою невелику суму, не турбуйся. Навчися ділитися, не скупися. Подаючи, ти зміцнюєш свою віру. Тобто не просто віриш у те, що Бог є, але і вчишся довіряти Йому, а з довірою зростає і віра.

Вірити по-справжньому – означає довіряти. Сьогодні в мене є, що дати, – от, я даю, я ділюся з тобою, а завтра Господь пошле мені ще. Бери, от гроші!

А ми часто боїмося так робити, бо думаємо: «Ну гаразд, от сьогодні я дам йому грошей, а завтра на що жити?» На що жити? Ти правда думаєш, що Бог, Який дбає про тебе сьогодні, не пошле тобі їжі завтра? Ти таким уявляєш собі Бога – обмеженим у засобах, з фінансовими проблемами? Але ми ж знаємо, що Він – пребагатий. Бог зі Своїм достатком, Своїм багатством може дати тобі будь-які блага. А якщо бути скупим і тримати серце закритим, то можна втратити і те, що маєш.

Люди втрачають гроші в одну мить. Проблеми із здоров’ям, проблеми в сім’ї, пожежа, повінь, землетрус – і от від стабільного, здавалося б, благополуччя не залишається і сліду, одні збитки. «Але ж гроші – гарант стабільності і безпеки». Ні, таким гарантом для тебе має бути Бог.

Зрозуміло, розсудливість і передбачливість також потрібні. Треба думати про дітей, їх майбутнє, витрачати гроші не бездумно, а з розумом. Це нормально, коли людина намагається забезпечити своїх дітей, має якісь заощадження. І добре, коли усе задумане здійснюється, але важливо при цьому не доводити себе до стресу і хвороб. Отже краще місце для наших грошей – це кишені і сім’ї тих, хто їх потребує. Адже ми, християни, подібні до сполучених сосудів. І коли Господь  посилає нам дари, то не шкода поділитися. А поруч неодмінно виявиться той, у кого, у свою чергу, також є щось, чого бракує тобі, і по своїй любові ця людина поділиться з тобою. Незрозуміло, як і чому так відбувається: це – таємниця. Головне – не боятися ризикувати. Ніхто не може дати тут жодних гарантій – доводиться наважуватися на «стрибок з парашутом». Злякаєшся, не захочеш стрибати – парашут так і не розкриється. Доведеться ризикнути. «А не можна почекати на місці, розкрити парашут не в повітрі, а на землі?» Не можна. Він розкриється тільки під дією повітря. Отже – стрибай! Зроби перший крок назустріч Богові, довірся Йому. «Господи, я вірю Тобі і сміливо ділюся тим, що маю, бо знаю: Твоє багатство безмежне! І я вірю в те, що є Твоїм чадом, братом Сина Твого, Господа нашого Ісуса Христа. Адже Господь називав Себе і нашим Отцем, і Другом, і Братом. А раз я є братом Христовим, значить, увесь Його спадок і багатство – і мої теж».

Ти в це віриш?

Спробуй так дивитися на речі, окрили свій розум і серце надією, стався до життя з оптимізмом і перестань постійно скаржитися: «Цього в мене немає, того, що ж далі буде?.. Нічого я в цьому житті не досягну, ніколи в мене не буде грошей, от настане час – і за житло платити не зможемо, викинуть нас на вулицю».

Кажучи так, ми немов заявляємо Богові: «От така я людина, Господи! Таке в Тебе чадо! От так я вірю!» – «Ну, раз ти так віриш, – скаже Бог у відповідь, –  буде тобі по вірі твоїй! Якщо не віриш у Мою силу, Мою любов, якщо не віриш, що Я ніколи не залишу тебе в убогості, а навпаки, обдарую всілякими благами, як духовними, так і матеріальними, – де ж, у такому разі, твоя жива віра?»

Автор: архімандрит Андрій (Конанос)