«Наші бабусі – безсмертні…»

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

Христос Воскрес!

У ті далекі роки, коли нашою країною керували люди, що поставили собі за мету повне знищення Православної церкви, всякий раз, коли розмова заходила про долю нашої Церкви, люди часто ставили питання: “Наші храми відвідують одні тільки бабусі. Що робити, коли вони усі помруть? Адже Церква помре разом з ними!” Єдиною відповіддю могли бути слова: “Наші бабусі – безсмертні!”

Подумати тільки, з тих пір, коли колишній голова СРСР присягнувся показати на екрані телевізора усьому радянському народу, як він казав, “останнього попа”, минуло більше п’ятдесяти років і кістки рішучого і непримиренного борця з Православ’ям давно зітліли, а Церква – стоїть, а “бабусі” – наші жінки-мироносиці – і справді безсмертні!

Подумати тільки, з тих пір, коли весняним ранком, “в перший день після суботи“, декілька слабких жінок, тремтячи від горя і страху, прийшли до похмурого склепу біля вершини Голгофи, прийшли, щоб несподівано для самих себе першими дізнатися приголомшуючу звістку про Воскресіння, – відтоді минуло вже без малого дві тисячі років. І всі ці дві тисячі років Церква, в основу якої вони поклали свої страхи, своє горе, але і свою віру і свою надію, – ця Церква живе і молиться їм, безсмертним “бабусям”, святим жінкам, які сенсом свого життя зробили служіння любові і тому отримали найменування “мироносиць”, тобто тих, хто несе усім струдженим, усім скорботним святе миро – печать Святого Духа, символ благодаті Божої і Божого милосердя. Дійсно, вони безсмертні!

Чому не мужні воїни, чому не навчені багатьма дослідами і знаннями святителі, князі та учителі Церкви, чому не палкі пророки, що палять “словом серця людей”, а вони, не такі книжні, такі слабкі, такі полохливі, стали першими благовісницями Христового Воскресіння, першими “сосудами благодаті”? Не лише святе миро для поховання Спасителя несли вони в глиняних глеках, але передусім свої душі, повні співчуття і жалості, але передусім свої скрушні покаянням серця, “якими Бог не погордує”. Вони, подібно до Марії з Вифанії, “обрали благу частину” (див. Лк. 10:42) і заради цього залишили свої домівки і сім’ї та пішли за Сином Людським, “слугуючи Йому” (Мф. 27:55) усім, що в них було.

Жінки-мироносиці, Роберт Белл

Так і наші “безсмертні бабусі”, жінки-мироносиці останніх часів, несли свій хрест у ті страшні роки, коли на волі і в живих було лише три архієреї, а в усій величезній країні не закритими, не розграбованими, не зганьбленими залишилося лише п’ять-шість десятків православних храмів. Вони так само, як колись їх далекі попередниці з Іудеї, тремтячи від жаху, “бо боялися” (Мк. 16:8), все-таки йшли в ці самотні храми і несли із собою, ні, не миро в сосудах, а десяток картоплин, буханець хліба, пару яєць для свого батюшки, щоб він, слуга Христовий, вижив, щоб він міг служити, щоб не присіклося благовістя про те, що і нашій скорботній Вітчизні “прощення засяяло з Гробу!”

Так і сьогодні, коли Церква наша повільно і болісно повстає з погрому і розорення, коли вона, “як птах” (Лк. 13:34), збирає пташенят своїх під крила, наші жінки-мироносиці, наші “безсмертні бабусі” несуть своє невсипуще служіння і в храмах і в монастирях, на криласах і біля свічників, у свічних крамницях і в каплицях. Але найголовніше – у тиші своїх осель, у затишних своїх кімнатах і келіях, вони, як і двадцять віків тому, моляться про недолугих своїх дітей, про онуків, одержимих пристрастями і захопленнями молодості, моляться жінки-християнки, що “обрали благу частину”. Через те і стоїть світ і Церква наша – жива, бо “безумне Боже мудріше від людського, і немічне Боже сильніше від людського. Погляньте, браття, хто ви‚ покликані: небагато серед вас мудрих за плоттю, небагато сильних, небагато благородних; але Бог обрав немудре світу, щоб посоромити мудрих, і немічне світу обрав Бог, щоб посоромити сильне; і незнатне світу і принижене, і нічого не значуще обрав Бог, щоб скасувати значуще” (1Кор. 1:25-28).

Зі святом, дорогі сестри, з вашим церковним святом! Зі святом усіх тих, хто “обрав благу частину” служити, а не приймати служіння, хто уподібнився Христу, бо “Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, а щоб послужити і віддати душу Свою на спасіння багатьох” (Мф. 20:28)! Амінь.

Автор: священик Сергій Ганьковський

Усе по темі: Неділя жінок-мироносиць