Соцмережі і відповідальність

«Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний: бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений» (Мф. 12:36,37), – попереджає нас Христос. Що тут казати? Треба думати, що кажеш, адже за свої слова, як і за свої вчинки, ми несемо відповідальність перед Богом: «Бо всім нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що він робив, живучи в тілі, добре або лихе» (2Кор. 5:10).

До цих простих для розуміння і часто вкрай складних для виконання біблійних принципів, загалом додати нічого, окрім того, що сучасні засоби комунікації відкривають нові можливості для їх трактування. От саме про це і хотілося поділитися кількома думками.

Думка перша. У наш час соціальні мережі завдяки їх фактично планетарному охопленню і величезній аудиторії значно розширюють коло нашої відповідальності за сказані, записані слова – неминуча плата за прогрес і комфорт, що з ним пов’язаний: тепер ми несемо відповідальність і за прості «вподобання» у соціальних мережах. Адже простим натисненням іконки “подобається”, ми тим самим погоджуємося з думкою автора, і в певній мірі, разом з ним несемо тягар відповідальності. Тим більше це стосується факту, коли на власній сторінці в соціальній мережі ми розповсюджуємо свій або чиїсь допис. Це, звісно, стосується і веб-сайтів, зокрема і цей допис.

Думка друга. Часто причиною появи дописів і «вподобань», за які згодом доводиться розкаюватися, є вир емоцій, який ми не можемо опанувати, що в підсумку і призводить до сумного результату. Також до подібного результату призводить недостовірність інформації, якою ми послуговуємося, і яка часто спонукає нас до прийняття необдуманих рішень. З усім цим нам може допомогти впоратися порада Христова: «Якщо будете перебувати в слові Моєму, то ви істинно будете Моїми учениками; і пізнаєте істину, і істина визволить вас» (Ін. 8:31,32).

Думка третя. Наша самовпевненість, через яку багато людей вважають себе ледь не помиленими експертами з багатьох галузей людської діяльності. Принаймні в спорті, медицині та політиці. Тут мимоволі пригадується діалог, який свого часу виник між Спасителем і фарисеями після зцілення сліпонародженого, про що ми дізнаємося з 9-го розділу Євангелія від Івана: «І сказав Ісус: на суд Я прийшов у світ цей, щоб незрячі бачили, а зрячі стали сліпими. Почувши це, деякі з фарисеїв, що були з Ним, сказали Йому: невже і ми сліпі? Ісус сказав їм: якби ви були сліпі, то не мали б на собі гріха, але як ви говорите, що бачите, то гріх лишається на вас» (Ін. 9:39-41). Те саме можна повторити самовпевненим «експертам», додавши до попередження, що міститься на початку цього допису (див. Мф. 12:36,37).

Як підсумок. Що ж робити з усім цим? – Думати, що ми пишемо, що вподобаємо в соціальних мережах і, саме головне, перебувати в Слові Божому, наслідуючи наступну біблійну настанову: «Нехай не відходить ця книга закону від вуст твоїх; але повчайся в ній день і ніч, щоб ретельно виконувати усе, що в ній написано: тоді ти будеш мати успіх в путях твоїх і будеш чинити розсудливо» (Іс. Нав. 1:8).

Між іншим, не слід забувати, що за слова (дописи і «вподобання») Бог нас може не лише осудити, але й винагородити – усе залежить від нас.

Редакція сайту


Ваш коментар: