Перший апостол

Розмова Христа з Самарянкою, Бальтазар Бешей

«При багатослів’ї не минути гріха, а той, хто стримує вуста свої, – розумний» (Пр. 10:19), – попереджають усіх нас Притчі Соломонові.

«Хто не грішить словом, той досконала людина, яка може приборкати і все тіло» (Як. 3:2), – резюмує апостол Яків.

«Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний: бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений» (Мф. 12:36,37), – а це вже сам Господь Ісус Христос попереджає нас про марнослів’я.

Загалом у Біблії приділяється багато уваги тому, щоб ми привчили себе цінувати Божий дар мови та пам’ятали про особисту відповідальність за кожне промовлене слово. Отже, судячи з усього, марнослівні базікання, плітки Біблія явно не схвалює.

Проте Біблія цілком схвалює, коли слово використовується людиною за призначенням, адже сам Господь фактично за мить перед Своїм вознесінням дав апостолам наступний наказ: «Отже, йдіть, навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам» (Мф. 28:19,20). А навчання всіх народів передусім полягало в усній проповіді, яку лише згодом перенесуть у письмову форму.

Спаситель же за днів Свого земного життя явив власним добрим прикладом правильне використання дару мови, у численних промовах і діалогах несучи людям Благу звістку, яку Він сам сформулював наступним чином: «Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне. Бо не послав Бог Сина Свого в світ, щоб судити світ, а щоб світ спасся через Нього» (Ін. 3:16,17).

Проте ці слова Він не говорив кожному зустрічному, але лише тим, хто був готовий їх прийняти усім своїм серцем і змінити своє життя до кращого. Як це і сталося у випадку Самарянки з містечка Сихар. Історія її навернення добре відома – лише коротенький діалог, який розпочався простим Ісусовим проханням напитися, втамувати тілесну спрагу, проте буквально за кілька хвилин Він довірив найбільшу Свою таємницю, яку до того моменту приховував навіть від найближчих Своїх учнів, у майбутньому всесвітньовідомих апостолів: «Це Я, Який розмовляю з тобою. Я – той Месія, Який коли прийде, сповістить усе» (Ін. 4:25,26).

І першою людиною, яка почула це сповідання з вуст Господніх, виявилася проста, цілком ймовірно, малоосвічена жінка, яка до того ж була вигнанцем серед земляків через невлаштоване сімейне життя, вже не кажучи, що вона була самарянкою, представником народу, з яким юдеї просто не хотіли знатися (див. Ін. 4:9).

На ті часи сама думка, що Месія вперше відкриється подібній особі, була блюзнірською і просто не могла вміститися у свідомості тогочасних жителів: малоосвічена, неодружена (фактично блудниця), зневажена усіма жінка (не забувайте, що це Близький Схід, де до жінки ставляться по нинішній день як до другорядної особи), до того ж самарянка. Кожна окрема ознака в очах тогочасного суспільства викреслювала її з числа обраного народу Божого, вже не кажучи про сукупність цих ознак. Одним словом, суцільний «мінус», який Господь перетворив на величезний «плюс», зробивши цю Самарянку Своїм першим апостолом: «Тоді жінка залишила свій водонос, пішла до міста і сказала людям: Ідіть, побачите Чоловіка, Який сказав мені про все, що я зробила; чи не Він Христос? Вони вийшли з міста і пішли до Нього» (Ін. 4:28-30).

І ця апостольська проповідь не забарилася з результатом: «І багато самарян з міста того увірували в Нього за словом жінки, яка засвідчила, що Він сказав їй про все, що вона зробила. І тому, коли прийшли до Нього самаряни, то просили Його побути в них; і Він пробув там два дні. І ще більше увірувало в Нього за Його словом» (Ін. 4:39-41).

А яка людина, як на вашу думку, найменше підходить, щоби стати благовісником Христовим? Які риси вдачі заважають її виконати цю місію? А тепер скажіть, хіба Богові не під силу перетворити всі ці «мінуси» на величезний «плюс»?

* * *

«Мої думки – не ваші думки, ні ваші путі – путі Мої, говорить Господь. Але, як небо вище за землю, так путі Мої вищі за путі ваші, і думки Мої вищі за думки ваші» (Іс. 55:8,9).

Автор: Михайло Лукін (з циклу: “Наслідуючи біблійні приклади“)

Усе по темі: Неділя про Самарянку