Ми маємо Заступника

Чому свято Вознесіння Господнього таке важливе для нашої віри і надії? Бо Христос возноситься на небо, щоб приготувати нам місце на небесах.

Небо у Священному Писанні означає як фізичне небо, яке ми бачимо над нашими головами, з якого падає дощ або сніг, так і небо духовне – місце перебування Бога, ангелів і святих. Це подвійне вживання пов’язане з тим, що біблійні герої (і багато поколінь вірних після них) бачили у фізичному світі ікону світу духовного: небо над головою, з хмарами вдень і зірками вночі, нагадувало про всюдиприсутність Божу. Тому абсолютно природно, що Господь возноситься – а не просто віддаляється. Його приховує з виду хмара – біблійний символ присутності Божої.

На небі духовному перебувають ангели, і звідти вони відвідують землю (див., напр.: Лк. 2:15). На небі перебувають врятовані душі (див., напр.: Одкр. 18:20). Але найголовніше – на небі перебуває Бог. Він є «Отець, що на небі», як нам заповідано молитися. Нерідко в Писанні слово «Небо» служить заміною для слова «Бог» – бо люди побоювалися вимовити ім’я Боже марно.

Небо – це вимір реальності, в якому присутність Божа явна; туди вирушають душі благочестивих християн після смерті. Як каже апостол: «Отже, ми завжди маємо сміливість: і, як знаємо, що, поки живемо в тілі, ми відсторонені від Господа, – бо ми ходимо вірою, а не видінням, – сміливість же маємо і бажаємо краще вийти з тіла і оселитися в Господа» (2 Кор. 5:6-8).

Тут, на землі, ми «відсторонені від Господа» – у тому сенсі, що Його буття для нас є предметом віри, а не очевидності; тут ми можемо сумувати чи відчувати сумніви. Але наші випробування закінчаться, коли, перемістившись на небо, ми опинимося в Його безперечній і явній присутності. Як ще каже апостол: «Маю бажання визволитися і бути з Христом, бо це незрівнянно краще» (Флп. 1:23). Це перебування у світлі обличчя Божого є для врятованих джерелом нескінченної радості і розради. Їх ще чекає загальне воскресіння – але вони вже вдома, вони прибули на місце.

Писання каже про те, що Христос увійшов на небеса «предтечею за нас» (Євр. 6:20) і що Він став нашим Заступником (див.: 1Ін. 2:1; Рим. 8:34; Євр. 7:25, 8:6, 9:15, 12:24). Христос зійшов на небеса заради нас, щоб прокласти нам шлях. Як і усі Свої діяння, Христос здійснює це «для нас, людей, і для нашого спасіння».

Чому клопотання Господа Ісуса потрібне? Ми не можемо увійти на небеса, з’явитися перед обличчя всесвятого Бога, бо ми – грішники. Пророк Ісая – моральна і благочестива людина – відчуває жах і сильно тужить, коли він виявляється перед Богом:

«У рік смерти царя Озії бачив я Господа, Який сидить на престолі високому і величному, і краї риз Його наповнювали весь храм. Навколо Нього стояли серафими; у кожного з них по шість крил: двома закривав кожен лице своє, і двома закривав ноги свої, і двома літав. І взивали вони один до одного і говорили: Святий, Святий, Святий Господь Саваоф! уся земля повна слави Його! І похитнулися верхи врат від голосу тих, що викликували, і дім наповнився курінням. І сказав я: горе мені! загинув я! бо я людина з нечистими вустами, і живу серед народу також з нечистими вустами, – і очі мої бачили Царя, Господа Саваофа. Тоді прилетів до мене один із серафимів, і в руці у нього розпалене вугілля, яке він узяв кліщами з жертовника, і торкнувся вуст моїх і сказав: ось, це торкнулося вуст твоїх, і беззаконня твоє вилучене від тебе, і гріх твій очищений» (Іс. 6:1-7).

Це пророцтво говорить про Євхаристію – прообразом якої є розпалене вугілля з жертовника – але воно ще раз звертає увагу на нашу головну біду – гріх. Як ми можемо увійти на небеса, до Бога? І слово Боже свідчить: через Ісуса Христа, нашого Заступника. Він, як каже Писання, «здійснивши Собою очищення гріхів наших, сів праворуч престолу величі на висоті» (Євр. 1:3).

Ми не можемо спокутувати наші гріхи – але вони викуплені Його жертвою. Ми, бідні грішники, не можемо бути прийнятими на небесах заради нашої праведності – але «ми маємо заступника перед Отцем, Ісуса Христа, Праведника» (1Ін. 2:1). Люди часто просять про милість «заради Христа» – і милість у Бога чекає нас теж «заради Христа».

Ми стаємо причетними цим благам, перебуваючи в союзі з Христом, «в Христі», як каже Писання, через істинну віру – яка проявляється в Хрещенні, Євхаристії і зберіганні заповідей. Тоді – якщо ми зберігаємо нашу єдність з Церквою Христовою – Христос також і наш Заступник, і ми теж перебуваємо в добрій надії увійти на небеса заради Його праведності. Як каже святий Іоанн Златоуст: «Тому, якщо Дух клопоче зітханнями невимовними, якщо Христос помер і клопоче за нас, якщо Отець не пощадив заради тебе Сина Свого, обрав тебе і виправдав, то чого ти боїшся, чого тремтиш, користуючись такою любов’ю і таким піклуванням?»

Тому, святкуючи Вознесіння Господнє, ми святкуємо нашу тверду надію, що і ми будемо прийняті на небесах. Як каже святий апостол Павло: «Той, Який Сина Свого не пощадив, а видав Його за всіх нас, як з Ним не дарує і нам всього? Хто буде звинувачувати обраних Божих? Бог виправдовує їх. Хто осуджує? Христос Ісус помер, але й воскрес: Він і праворуч Бога, Він і піклується за нас» (Рим. 8:32-34).

Автор: Сергій Худієв

Усе по темі: Вознесіння Господнє