Євангеліє від Матфея – Звістка до юдеїв

Другим з’явилось Євангеліє від Матфея. Воно в півтора рази більше за об’ємом, ніж Євангеліє від Марка, але при цьому події з життя Ісуса і чудеса викладені тут значно коротше. Іноді кажуть: якщо Євангеліє від Марка написане для римлян і краще за інших відповідає місіонерським завданням, то Євангеліє від Матфея створювалося для юдеїв і для учителів віри. Воно написане мовою, яку можна назвати церковною. Тут багато слів і виразів, узятих із Старого Завіту, не кажучи вже про численні цитати. Є такі видання Євангелія, де текст набирається звичайним шрифтом, а цитати із Старого Завіту – курсивом. Курсиву найбільше саме в Євангелії від Матфея. Говорячи, наприклад, про Різдво Христове, євангеліст наводить цитату з пророка Ісаї: «Ось Діва в утробі прийме й народить Сина, і наречуть ім’я Йому Еммануїл, що означає: з нами Бог». А розповідаючи про побиття немовлят, цитує пророка Єремію: «Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче втішитися, бо нема їх» і так далі.

Але навіть якщо і немає цитат, мова Євангелія від Матфея дещо стилізована під мову Старого Завіту. Це священна, пов’язана з богослужінням мова, і тексти, написані нею, читають співучо. У цьому проявляється юдейська природа Євангелія від Матфея. Ісус тут говорить багато, текст Матфея буквально наповнений Його словами. Євангеліст вкорінений у культурі Старого Завіту, і Ісус явлений тут передусім як Учитель, як у Талмуді – рабини. (Хоча серед незліченних рабинів Талмуда майже немає чудотворців, людей, на чиє життя, чистоту і святість зверталася б увага читача. Рабини – не святі, а просто учителі). У Євангелії від Матфея Ісус багато в чому виступає саме як рабин. Не випадково Нагорна проповідь починається з того, що Він піднявся на підвищення і сів. Це як би початок «лекції»: Ісус сходить на гору як на кафедру. А вираз «відкривши уста» вживається в грецькій мові, щоб підготувати читача до того, що зараз він дізнається щось дуже важливе. Сказати, наприклад, «відкрив уста і попросив дати йому їсти або пити» – не можна.

Нагорна проповідь, Гарольд Коппін

Далі в Матфея говориться: еді’даскен («навчав») – спожитий імперфект, тобто минуле незавершене. В українській мові немає принципової різниці між імперфектом і аористом, ми кажемо: «Я читав цю книгу», маючи на увазі, що колись прочитали її. У грецькій ж, як і у французькій мові, імперфектом позначаються тільки ті дії, які мали місце кілька разів, неодноразово чи постійно. Імперфект тут спожитий, щоб підкреслити, що Христос учив багаторазово, що перед нами не «стенограма» однієї проповіді, а як би зведений воєдино цілий ряд не раз повторених проповідей, їх «сума», підручник християнства.

Вчення Спасителя винесене в самий початок Євангелія, щоб саме з цього починали читання. Потім євангеліст тільки згадує: «Він учив їх…», а чому учив, про це не сказано ні слова, бо суть вчення вже викладена в п’ятому, шостому і сьомому розділах. Далі просто йде розповідь про проповідь і чудеса Ісуса, причому про проповідь говориться дуже детально, а про чудеса – завжди коротко. Словом, це зовсім не схоже на Євангеліє від Марка.

Текст Ісусових проповідей в Євангелії від Матфея вимагає читання надзвичайно глибокого. Тут треба вдумуватися буквально в кожну фразу. Наведу приклад. «Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться». Жадати правди – означає «хотіти справедливості». Тут використане грецьке слово дікеосі’ні, що означає «справедливість». Давайте так і скажемо: «Блаженні голодні і спраглі справедливості, бо вони наситяться». Дієслова «голодувати» і «жадати» в грецькій мові, як і в українській, вимагають родового відмінка, який має партитивний характер. Це так само, як французькою, наприклад, du the або du pain. Якщо я скажу не du the, a le the, це означає, що я хочу увесь чай, який є на білому світі. A du the – хочу склянку чаю. «Я хочу хліба» – знову-таки, якщо ми не використаємо цей партитив з du, то вийде, що я хочу увесь хліб (le pain), який сьогодні продається в Києві.

Так от, у грецькому варіанті Євангелія замість очікуваного родового відмінка використаний знахідний: «Блаженні голодні і спраглі правду». Не «правди», а «правду». Коли читаєш Євангеліє грецькою, це відразу справляє величезне враження. Тут мається на увазі не якась конкретна справедливість відносно когось або чогось, а вся справедливість, яка є у всьому світі. Той факт, що слово «правда» стоїть не в родовому, а в знахідному відмінку, відразу впадає у вічі: ця форма робить фразу, з одного боку, дещо кострубатою, а з другого – напрочуд місткою і яскравою.

Таких місць у Матфея дуже багато, і коли, повторю, читаєш його Євангеліє грецькою, вони відразу звертають на себе увагу. Проте перекласти такі місця важко, їх потрібно обумовлювати в примітках, що, як правило, і робиться у виданнях Священного Писання майже всіма мовами.