Євангеліє від Іоанна – Євангеліє зустрічі

В Іоанна дуже багато нічних сцен, таких, як бесіда Ісуса з Никодимом у третьому розділі або остання бесіда з учнями, що починається словами: «Нині прославився Син Людський». (Цей текст читається в храмі перед Пасхою, першим з «дванадцяти Євангелій»). Ісус розмовляє з учнями майже в повній темряві, як це зображено на чудовій картині Миколи Ге «Тайна Вечеря». Явлення Воскреслого учням, Його діалоги – спочатку з Фомою, потім з Петром – теж відбуваються в темряві. Євангеліє від Іоанна можна порівняти з великою, витягнутою в довжину картиною, що висить у темній залі. Проходячи зі свічкою повз неї, ми вихоплюємо з темряви то один, то другий, то третій фрагмент, але цілком побачити її не можемо.

Автор четвертого Євангелія не письменник. Іноді кажуть, що воно написане якоюсь особливою поетичною мовою. Це не так. Богословські глибини досягаються тут не завдяки мові, а всупереч ній. От Платон, наприклад, той у своїх «Діалогах», дійсно, багато в чому мовними засобами досягає глибин думки; грецька мова великого Платона прекрасна. Глибинна ж суть Іоаннового Євангелія виражена зовсім не завдяки дивній мові галилейського рибалки. Тут якісь інші, дійсно містичні засоби.

Перших три Євангелія наповнені діалогами Ісуса з досить великим числом людей, Він завжди в оточенні натовпу. У Євангелії від Іоанна навпаки – усі розмови Ісус веде в основному наодинці із співрозмовником. У першому розділі Він говорить з Нафанаїлом, у третьому – з Никодимом, у четвертому – із Самарянкою, у п’ятому – із розслабленим, у дев’ятому – із сліпонародженим, далі – прощальна бесіда з учнями, потім, наприкінці Євангелія – з Фомою і потім з Петром. Усе це – як би бесіди впівголосу. Так ми іноді, приглушивши голос, розмовляємо вночі, коли діти вже сплять. Тією ж простою мовою відвертої бесіди один на один і написане Євангеліє від Іоанна – Євангеліє зустрічі. Коли Ісус зустрічається з Нафанаїлом, ми навіть не знаємо, про що вони говорять, ми тільки стаємо свідками їх зустрічі, і непомітно для нас відбувається і наша зустріч з Христом, наш молитовний діалог з Ним.

Тайна вечеря, Микола Ге

Климент Александрійський, християнський письменник, що жив на рубежі II і III віків, назвав Іоаннове благовістя Євангеліон пневматікон – духовне Євангеліє, містичність і піднесеність якого досягаються не завдяки, а всупереч мові. І якщо в синоптиків портрет Ісуса даний зовні, то євангеліст Іоанн дає його зсередини, з глибин духу. Якщо виписати формули, якими Іоанн називає Христа – Син Єдинородний, Агнець Божий, Хліб життя, Спаситель світу, Пастир добрий і т. д., – складеться свого роду акафіст Христу. Таким чином, Євангеліє від Іоанна – це Євангеліє особистої зустрічі з Ісусом і Євангеліє для молитви.

Дивна справа. Коли читаєш книгу Платона про Сократа, а потім книгу Ксенофонта про нього ж, то складається враження, що вони пишуть як би про різних людей. Сократ Ксенофонта дуже не схожий на Сократа Платона.

Євангелісти, як я вже казав, дуже не схожі один на одного – ні по вченості, ні за типом мислення, ні за темпераментом, ні за завданнями, які вони перед собою ставили. Але Ісус чотирьох євангелістів – це один Ісус. У різних текстах, що іноді майже суперечать один одному, вимальовується одна Людина. Це робить Ісуса не героєм Євангелія, а дійсно живою Людиною, Яка виходить за рамки книги і реально виявляється серед нас. Кожне з Євангелій малює Його портрет. Але Ісус у чотирьох Євангеліях – це вже значно більше, ніж портрет, навіть більше, ніж голограма. Це диво.

В одному тексті, виявляється, неможливо вмістити те, що вміщено в чотирьох, хоча майже все тут як би повторюється. От чому Євангелій чотири. Одні і ті ж фрази повторюються, але в одному Євангелії якесь слово випадає, у другому – з’являється. У результаті створюється ефект об’ємності. З книги, яку можна розкрити і читати, Євангеліє перетворюється на справжню будівлю, куди можна увійти, щоб жити усередині неї впродовж решти життя. У своїй «Сповіді» блаженний Августин каже, що Євангеліє нагадує йому будівлю з низьким входом. У неї важко увійти. Але чим далі йдеш, тим вище і вище стає склепіння цієї будівлі, щоб нарешті десь у небесах зникнути. Августин дуже добре виразив саме об’ємність Євангелія, цей ефект, коли читач як би входить у книгу, виявляється усередині. Можна використовувати і порівняння із статуєю, яку неможливо сфотографувати з одного боку так, щоб у глядача склалося про неї повне уявлення. Для цього її потрібно сфотографувати з декількох ракурсів.

Але не лише тому Євангелій чотири. При всіх відмінностях, їх головне завдання одне – сповістити Благу Звістку, повідомити, що Христос воскрес. Усе інше як би додається до цього.