ПРО БОГА СИНА

Назвавши Бога Отцем, ми неминуче маємо на увазі, що існує і Його Син. Якщо ж Бог вічний, то вічним має бути і Той, Хто народжений з Нього. Саме у Вічному Сині Вічного Отця ми отримуємо усиновлення.

Але хто ж такий Бог Син, Чиє ім’я знає майже кожен житель Землі? Якщо ми звернемося до Одкровення Божого, то побачимо майже незліченну безліч імен, що по праву належать Синові Божому – Ісусу Христу. І це не випадково! Адже з вічності тільки через Сина можна пізнати Отця, як і Сам Він сказав: “Ніхто не знає Сина, тільки Отець; і Отця ніхто не знає, тільки Син, і той, кому Син схоче відкрити” (Мф. 11:27). І ще: “Я є путь, і істина, і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене” (Ін. 14:6). Тому і всі думки тих, хто любить Бога, спрямовані до єдиних Дверей у небо.

Давайте ж оком нашого розуму спробуємо побачити хоч би відблиск тієї вічної слави, яку Син мав у Свого Отця ще раніше створення Всесвіту.

Син Божий – це вічне породження Суті Отця, Яке перебуває в Його лоні (Ін. 1:18). Він народжений до всіх часів, бо завжди був досконалим. Могутнє Джерело Божества вічно виділяє зі Своїх безпочаткових надр завжди живу творчу Силу, Яка вічно співіснує Отцю, Всеруйнуючу Силу Господню, яку відчувають усі вороги Творця на своїй шиї. А всі вірні Богу завжди знаходять собі притулок у Сині Божому. Адже за словом апостола Павла могутність Сина така велика, що Він як би одним пальцем, словом Своєї сили, утримує весь Всесвіт. Безмежне Сяйво Отця. Цей вічний сонячний Диск невідривно випромінює рівний Собі Океан Світла, Яке просвічує всяку людину, яка приходить у світ. Адже Христос від вічності є сяйвом слави Отця. Він тихе і радісне Світло святої слави Безсмертного. Він Просвітник усіх, хто сидить у пітьмі, і всяке знання без Сина – лише затьмарення розуму і серця.

Розум Божий завжди має в Собі Своє постійне Самовираження, Своє Слово, Свою невід’ємну Премудрість.

Ще в стародавні часи мудрий цар Соломон так оспівував Божественну природу Сина Божого: “Премудрість є дух розумний, святий, єдинородний, багаточастковий, тонкий, легкорухомий, світлий, чистий, ясний, нешкідливий, благолюбивий, швидкий, невтримний, благодійний, людинолюбний, твердий, непохитний, спокійний, безпечальний, всевидючий і що проникає в усі розумні, чисті, найтонші духи. Бо премудрість рухливіша за всякий рух, і за чистотою своєю крізь усе проходить і проникає. Вона є подих сили Божої і чисте вилиття слави Вседержителя: тому ніщо осквернене не ввійде у неї. Вона є відблиск вічного світла і чисте дзеркало дії Божої і образ благости Його. Вона – одна, але може все, і, перебуваючи у самій собі, усе оновлює, і, переходячи з роду в рід у святі душі, готує друзів Божих і пророків; бо Бог нікого не любить, крім того, хто живе з премудрістю. Вона прекрасніша за сонце і перевершує сузір’я зірок; у порівнянні зі світлом вона вище; бо світло змінюється вночі, а премудрости не перемагає злоба.

Вона швидко поширюється від одного кінця до іншого й усе влаштовує на користь… Вона піднімає своє благородство тим, що має співжиття з Богом, і Владика усіх полюбив її: вона таїнниця розуму Божого і виборниця діл Його” (Прем. 7:22-8:4).

Вічне багатство сили і знання перебувають у всюдисущих глибинах Сина Божого, і ця Скарбниця таємниць стала доступною для християн! Усі знання від Премудрості Отця, а усе, що суперечить Їй, – чисте безумство і погибель. Як каже Сам Христос: “У мене рада і правда; я розум, у мене сила. Мною царі царюють і володарі узаконюють правду; мною керуються начальники і вельможі й усі судді землі. Тих, хто любить мене, я люблю, і ті, що шукають мене, знайдуть мене; багатство і слава у мене, скарб, що не гине, і правда; плоди мої кращі за золото, і золото найчистіше, і користи від мене більше, ніж від добірного срібла. Я ходжу шляхом правди, стежками правосуддя, щоб доставити тим, хто любить мене, істотне благо, і скарбниці їхні я наповнюю” (Притч. 8:14-21).

В Євангелії Син Божий каже, що Отець вічно вчить Його і показує все, що творить Сам. Звичайно, Отець навчає Сина не так, як дітей навчають за допомогою дошки. Ні, Він лише Себе зображує в природі Свого Сина. Таким чином, вічне народження Сина від Отця – це постійне виявлення знання і думки від Розуму до Слова. Тому і каже Писання, що Син знає все. Адже Він є знання Отця і Його Премудрість. Якщо в людини думка ніколи не може бути повністю виражена словом, то в Бога інакше. У небесному святилищі Розум Отця повністю відкриває Себе в Синові Своєму – Власному Слові.

Тут ми приходимо до розуміння того, в якому сенсі Син є Вічним Образом Отця, Його незмінною Іконою, Його Характером, Відбитком Особистості, Його природним Самоодкровенням. Адже Сам Він сказав: “Хто бачив Мене, той і Отця бачив” (Ін. 14:9). У Сині точно відбилася безсмертна Природа Отця. Тому всякий, хто чистим розумом і виконанням Євангельських заповідей пізнав Сина, той негайно отримав пізнання Отця. Адже як Отець – Істинний Бог, так і Син – Бог істинний. Святий Отець, Святий і Син. Господь Отець, і Син також Господь. Усі властивості природи Отця має і Син, окрім безпочатковості, властивій Іпостасі Отця.

І Сам Отець радіє і веселиться про Свого Сина, бачить у Ньому точний відбиток Власної Краси. Як Сама Премудрість Божа каже: “Я була при Ньому художницею, і була радістю кожного дня, веселячись перед лицем Його в усі часи” (Притч. 8:30). Ця взаємна радість Трьох Іпостасей породжена Їхньою взаємною любов’ю. Адже не випадково Отець Небесний при Хрещенні Христа в Йордані і на горі Преображення назвав Його Сином Своїм Улюбленим.