БОГ СИН У ТВОРІННІ

Ще до початку часів, коли Бог вирішив для Свого Сина створити світ, Він у Ньому, як у Своєму Слові накреслив образ усіх майбутніх речей. Тому всі істоти Всесвіту отримали своє існування ще у формі задуму в Христі. Згідно з планом Бога Отця, усі розумні істоти, які забажали увійти в Божу любов, повинні отримати її через Сина. У Синові вони повинні об’єднатися між собою, і під Його верховенством увійти до Божественного життя.

Коли Бог створив світ, Він створив Його в Синові. Той “початок”, який починає Біблію, це Слово Боже, в якому світ і існує. Тому зветься Христос в Апокаліпсисі “початок створіння Божого” (Одкр. 3:14).

Але й сам процес творіння не обійшовся без Сина. Усе створене не лише в Ньому, але й за Його участю. Як вже казалося вище, Бог Отець усе творить через Сина в Дусі Святому. Коли Бог Отець прорікав Свої творчі слова-ідеї, то здійснював їх Син Божий. Наприклад, Біблія каже: “І сказав Бог: нехай буде світло” (Бут 1:3). Це Бог Отець прорік слово Синові Своєму, і Син негайно створив світло. А те таємне слово, яке Отець сказав Синові досі нечутно звучить у світі, бо живий Той, Хто вклав його у Всесвіт. Бог Син досі підтримує всі світові закони Своєю владою.

Звичайно, тут потрібно розуміти, що Отець і Син спілкуються без допомоги звукової мови. Знання Отця постійно відбивається в природі Сина – Божій Премудрості, адже Син нерозривно пов’язаний з Отцем, і весь перебуває в Ньому.

Усі шість днів творіння Син, виконуючи волю Отця Свого, миттєво створював нові і небувалі речі. Його рука простягнула небеса і виростила рослини. Він підняв гори і запустив у космічній безодні незліченні світильники зірок.

Біблія каже, що Отець радився із Сином і Духом про створення вінця творіння – людини. І от, за рішенням Святої Трійці, була створена людина. Рішенням Передвічної Ради вона була наділена дивним даром: її природа – це відбиток Образу Божого. Так, у самій людській природі була закладена спорідненість із Христом, адже вічним Образом Отця є саме Бог Син. Він сказав: “Хто бачив Мене, той і Отця бачив” (Ін. 14:9). Син – точний відбиток Батьківської природи, і саме за Нею, як по моделі, була створена людина!

Дар душі, яку не можна знищити, дар слова, дар свободи та творчості – усі ці дари є Христовим відлунням у кожному з Адамових дітей. Ці дари не будуть відібрані навіть у загиблих після кінця світу, і Господь зі скорботою відкине від Себе невдалі автопортрети.

Коли задум Отця про людину приходив у виконання, однією з Двох рук Божих було Боже Слово, Яке виліпило людину з пороху земного і наклало Свій образ на її душу. Син завів Адама в рай і дав йому владу над звірами. Він же спочатку встановив союз Адама і Єви, і тому Він і прийшов на шлюб у Кані Галілейській після Втілення.

Той Голос Божий, який налякав занепалих прабатьків, – це Слово Отця, Яке побачило жалюгідну голизну людини і забажало Саме оголітися в тілі при Хрещенні, щоб знову одягнути людей у Своє сяйво.

Син вигнав за волею Свого Отця перших людей з раю, щоб зло не стало безсмертним. Він навчив їх жертвопринесенням, щоб усі покоління людей мали перед власними очима образ майбутнього спасіння, яке Він здійснить на Хресті.

Слово Отця відкрито було і допотопним патріархам. Так, Енох ходив перед Богом і проповідував великий Судний День, коли Бог Син викриє всіх беззаконників. Син Божий забрав його з мереж смерті як надію для всього людства. Син керував Ноєм при спорудженні ковчегу, і Він був його керманичем у дні Потопу.

За волею Отця Син і Дух зійшли при будівництві Вавилонської Вежі і змішали мови бунтівників.

Слово Отця обрало Аврама і уклало з ним Завіт. Саме обрізання вказувало на майбутнє втілення Сина Божого від сім’я Авраамового. Він дав біля діброви Мамре Аврааму сина Ісака, і Він же звів вогонь від Отця Свого на прокляті міста. Син Божий прийняв жертву Авраама на горе Моріа і дав йому натомість вівцю – символ Його Власної Жертви.

Авраам та Ісаак, Лорен де Лагір

Саме Христос ще до Свого втілення являвся у вигляді Ангела (Вісника) Божого, Ягве (Вічне Одкровення волі Отця). Він боровся з Яковом, і Він же з’явився йому на вершині небесних сходів. Син Божий завів Ізраїль в Єгипет, і Він же з’явився Мойсеєві в терновому кущі, назвавши Себе ім’ям “Сущий”. Він навів за волею Отця кари єгипетські і винищив усіх первістків. Його жертва символізувалася пасхальним Агнцем. Син Божий йшов попереду Ізраїлю в хмарному і вогненному стовпі.

Велике Одкровення на Синаї дав Отець через Сина Свого. Немає можливості описати всі незліченні приклади явлення Сина Божого в історії Ізраїлю. Його знали Ісус Навин і Самуїл. Він відкрився Гедеону і Давиду. Його слава освятила Храм Соломонів.

Коли пророки промовляли “було до мене Слово Господнє”, вони відчували торкання руки Сина. Саме тому все Священне Писання називається словом Божим: адже відкривало Отця пророкам Його Власне Слово у Святому Дусі. Усі пророцтва, і прообрази древніх прагнули до Сина, як річка прагне до устя. Адже ми пам’ятаємо, що в тому і полягав задум Бога Отця, щоб усі розумні істоти увійшли до Його любові, з’єднавшись із Сином Його.

Дію руки Сина Божого відчували навіть язичницькі мудреці, які називали Його Логосом, Шляхом Всесвіту, Великим Правителем світу.

Коли ж наступив час виконати раду Трійці, Син Божий зійшов з небес, став істинною Людиною від діви Марії, залишаючись істинним Богом. Він зруйнував перешкоди між людиною і Богом і в Собі примирив з Отцем увесь світ. Це зробив Бог Син Один, Бог Отець і Дух Святий не втілювалися, але брали участь у спасінні Своїм благоволінням.

Найбільша Жертва Сина Божого очистила від беззаконня всіх тих, хто повірив Йому і позбавила їх від вічного покарання. Але і смерть, і поховання Слова Божого ніяк не зачіпали Його Божественності. Подібно до того, як хто рубає освітлене сонцем дерево, не завдає шкоди сонячному променю, так і страждання Христового Тіла не торкалися Його безпристрасного Божества. Коли Христос був розіп’ятий на Хресті, Він же продовжував утримувати зірки на їхніх орбітах і зберігав життя Своїх катів.

Зійшовши в підземні безодні пекла, Син Божий позбавив усіх, хто шукав Його за життя. Христос знищив владу темного князя сатани і позбавив його шкідливої сили.

Але найбільшим явленням Богосинівства стало Воскресіння Христа з мертвих. Син Божий у Своєму Тілі почав процес загального воскресіння. Він – воскресіння і життя, і через Сина Божого ми народжуємося від Бога, коли беремо участь у смерті і воскресінні Христа в таїнстві Хрещення. Слово Отця вознесло на небеса Своє Тіло і проклало шлях для всіх християн до Бога. Христос нині клопоче перед Отцем про всіх, хто кається і в Дусі Святому очищає їх. Син Божий разом з Отцем править усіма світами і сидить за тілом праворуч Бога.

У день П’ятидесятниці Син Божий послав від Отця Святого Духа і тим створив Свою Церкву. Він – голова Церкви, Її Цар і Жених. Він виправдовує тих, хто повірив у Нього, висвячує наступників апостолів і зціляє хворих. Він відкриває Свою волю пророкам, зміцнює мучеників і втішає скорботних.

Але влада Сина не обмежена тільки Церквою. Він ставить і скидає правителів, прославляє і руйнує держави. Так, за волею Бога Отця Його Слово веде Всесвіт до завершення первинного задуму Божого. Коли настане остання година світу, то Син Божий у тілі прийде на Землю. Він знищить в останній битві всіх Своїх ворогів. Серед вогню вмираючого Всесвіту, при протяжному звуці сурми Христос покличе мерців, і як на початку часів, Його слово дасть життя мертвим.

За волею Свого Отця Син судитиме світ і віддасть кожному за справами його, а потім настане кінець, коли Син передасть усіх врятованих Богові Отцю. Усі з’єднанні з Сином увійдуть до радості Трійці і побачать ту славу, яку Син мав в Отця раніше буття світу. Тоді Бог Син стане серед богів – усиновлених через Нього християн – і бенкетуватиме з ними на Вечері після кінця Всесвіту.