Таємниця Пресвятої Трійці

Поняття про єдність і найвищі властивості Божі не вичерпують собою всієї повноти християнського вчення про Бога. Християнська віра посвячує нас в якнайглибшу таємницю внутрішнього життя Бога. Вона представляє єдиного по суті Бога трійчастим в Особах. (Поняття “особа” (не лик) близька до понять “особистість”, “свідомість”, personalіty). Оскільки Бог у Своїй істоті єдиний, то і всі властивості Божі – Його вічність, всемогутність, повсюдність та інші – належать у рівній мірі всім трьом Особам Пресвятої Трійці. Іншими словами, Син Божий і Святий Дух, вічні і всемогутні, як Бог Отець.

Істина Триєдності Божої складає суттєве надбання християнства. Не лише природні релігії не знають цієї істини, але ясного, прямого розкриття її немає навіть і в Богоодкровенному старозавітному вченні. Там лише початки, образні, приховані вказівки, які можна зрозуміти в усій повноті тільки у світлі Нового Завіту, що розкриває вчення про Триєдиного Бога з досконалою ясністю. Такі, наприклад, старозавітні вислови, що свідчать про множинність Осіб у Божестві: “Створімо людину за образом Нашим і за подобою Нашою” (Бут. 1:26). “Ось, Адам став як один з Нас” (Бут. 3:22). “Зійдемо ж і змішаємо там мову їхню” (Бут. 11:7). Тут Бог застосовує до Себе множину. Є інший біблійний приклад, коли в оповіданні про Бога троє виступають, як один. Так, наприклад, коли Бог явився Аврааму у вигляді трьох мандрівників (ангелів), Авраам, розмовляє з трьома, вживаючи однину. Це явлення Боже Аврааму послужило сюжетом для відомої ікони Святої Трійці.

Вчення про Трійцю є основою, на якій ґрунтується християнська віра. Усі рятівні християнські істини про спасіння, освячення, блаженства людини можуть бути прийняті лише за умови, що ми віримо в Бога Триіпостасного, оскільки всі ці великі блага даровані нам спільною і сукупною діяльністю Божественних Осіб. “Креслення нашого вчення одне, – учить св. Григорій Богослов, – і воно коротке. Це як би напис на стовпі, зрозумілий для всякого: Люди ці – щирі прихильники Трійці”. Високою важливістю і центральним значенням догмата Пресвятої Трійці пояснюється та дбайливість, з якою Церква завжди оберігала її, та пильність і та напружена робота думки, з якою захищала вона цю свою віру від різних єретиків і намагалася дати цьому найточніше визначення (1Ін. 5:7-8).

“Єдиний по суті Бог трійчастий в Особах: Отець, Син і Святий Дух, Трійця єдиносущна і нероздільна”. У цих небагатьох словах виражається суть християнського вчення про Пресвяту Трійцю. Але незважаючи на таку видиму стислість, нескладність, догмат Трійці складає одну з найглибших, найбільш незбагненних, невідомих таємниць Одкровення Божого. Скільки б ми не напружували свій розум, ми абсолютно не в силах уявити, яким чином три самостійні Божественні Особи (не сили, не властивості або явища) абсолютно рівної Божественної гідності можуть скласти єдину, нероздільну Істоту.

Святі Церкви своєю Богом просвітленою думкою не раз наближалися до цієї неосяжно глибокої, піднесеної істини. У своїх намаганнях якось збагнути її, наблизитися до розуміння нашим обмеженим розумом, вони прибігали до різноманітних уподібнень, запозичуючи їх то з явлень навколишньої природи, то з духовного влаштування людини. Наприклад:

  • сонце, світло і теплота (звідси: “Світло від Світла” у символі віри);
  • корінь, стовбур і гілки;
  • розум, почуття і воля.

Святий рівноапостольний Кирил, просвітитель слов’ян, (869 р. у бесіді з мусульманами про Пресвяту Трійцю), вказуючи на сонце, казав: “Бачте, стоїть на небі коло блискуче, і від нього народжується світло і виходить тепло? Бог Отець, як сонячне коло, без початку і кінця. Від Нього народжується Син Божий, як від сонця світло, і як від сонця разом зі світлими променями йде і тепло, виходить Дух Святий. Всякий розрізняє окремо і коло сонячне, і світло, і тепло, а сонце одне на небі. Так і Св. Трійця: три в Ній Особи, а Бог єдиний і нероздільний”.