День всіх святих

Усі святі, Фра Анжеліко

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

Цього тижня якийсь чужоземець, що зайшов у наш храм, запитав мене, чи любить Бог грішників. Він запитав мене про це з певним викликом, бо йому, мабуть, здавалося, що відповісти на це питання чесно і прямо – важко. Він, можливо, думав, що любов Божа не здатна здолати людської недосконалості і тому не поширюється на лиходія, на розпусника, на вбивцю.

Він, цей молодий чоловік з далекої країни, звичайно, не християнин, бо, прочитай він хоч би один раз Євангеліє, то обов’язково б запам’ятав і молитву Спасителя про тих, хто розпинає Його, і обіцяння розсудливому розбійнику райського блаженства, і жалість Божу до сонму хворих, сухих, кульгавих і біснуватих і всіх струджених і обтяжених. Ми, християни, знаємо, що Бог любить і жаліє грішників і ненавидить гріх, бо гріх, що насилує людину, розділяє творіння і Творця; всякий гріх – жертва сатани, всякий гріх – це цвях, що вкриває виразками знову і знову Тіло Христове на Хресті.

Бог любить грішників. Саме наслідком цієї любові Божої до пропащої людини стало зішесття Христове на землю, втілення Бога в Людину, що не осягається розумом. Саме любов Божа до мене, грішного, привела Спасителя на Хрест і звела Його в пекло. Силою любові до пропащого людства здійснилося преславне Воскресіння і незбагненне Вознесіння Господа Ісуса. Тільки Вона, Любов Божа, що ніколи не залишає улюблених своїх, послала на них Духа-Утішителя, Духа Святого, щоб ніколи і ніхто з вірних Христових не міг би подумати, що Богу за усіма Його справами ніколи згадати про кожну грішну, маленьку і слабку людину.

От як Бог любить грішну людину! Чим же відповідає грішна людина на таку Божу любов?

Людина відповідає Богу святістю. Дух Святий зійшов на апостолів у день П’ятидесятниці, перетворивши немічне і слабке людське тіло в Тіло Христове – Церкву. І Церква, напоєна Духом, тіло кожного свого члена, кожного християнина робить, за словом апостола Павла, храмом Духа Святого. Людина, створена за образом і подобою Божими, відмовившись від слави і сяйва подоби Богу, тепер, після дива П’ятидесятниці, знову дістає можливість стати святою.

Так, як не дивно і, можливо, страшно це звучить, ми повинні стати святими! До цього закликає нас Господь, для цього встановлена Ним Православна Церква, тільки для цього Дух Святий у вигляді огненних язиків спочив на тих перших людях, з яких Вона почалася.

“Святеє святим!” – виголошує священик перед причащанням народу Божого, нагадуючи цим самим нам, хто ми. Нам дуже хочеться бути просто порядними людьми, просто поважними батьками або слухняними дітьми, але цього мало! Кожного з нас, якщо ми хочемо стати християнами не лише по назві, але і по суті, – чекає подвиг. І кожного – свій.

Не треба думати, що нам належить прославитися саме так, як це зробив святий великомученик і переможець Георгій. Куди нам! Ми зубного болю боїмося найбільше на світі! Ніхто не закликає нас тисячу днів і ночей простояти на камені, подібно до святого преподобного Серафима Саровського. Як нам таке підняти!

Нам і одну літургію відстояти невимовно важко! Бог не засудить нікого з нас, якщо ми не просвітимо проповіддю Євангелія язичників, що живуть у нашому місті, подібно до того як святі рівноапостольні брати Кирило і Мефодій просвітили слов’ян. Що казати про народи – нам би самим розібратися в основах християнського віровчення! Але кожного з нас Бог запитає: чи зробив ти хоч щось? Хоч чиюсь сльозу ти обтер? Хоч би один день у своєму житті чи прожив ти по заповіді: “Не суди..?” Чи поніс ти скорботу, яку посилав тобі Господь, упокорено і лагідно? І хоч чиєсь життя чи стало світліше через те, що ти, християнин, був поруч? Іншими словами, Бог не засудить тебе за те, що ти не став апостолом Павлом, але запитає, чи став ти Пашею, Павликом, Павлом Петровичем у повну міру сил, до кінця, таким, яким тебе Він, Бог, замислив.

На жаль! І біда наша в тому, що відмовитися якоюсь особливою винятковістю святих і якоюсь особливою своєю слабкістю нам не вдасться. За всю історію Церкви Христової святих було так багато і святими вони ставали, частенько вибираючись з такого лютого гріха, що ми – безмовні. Тому нам залишається одне: захотіти власної святості. Захотіти стати християнами в повну міру своїх сил, щоб виконати Божий задум про нас. Нам залишається втомитися від свого власного гріха і захотіти чистоти, тобто, кажучи словами Серафима Саровського, нам потрібна рішучість. Нам треба благати нашого Бога про те, щоб Він дав нам цю рішучість – стати святими, як би важко не довелося. Нам треба благати усіх святих Церкви Христової, щоб вони своїм прикладом і своїм молитовним заступництвом не дали згаснути в нашій душі цьому бажанню святості.

От для чого першу неділю після Трійці Церква присвячує спогаду всіх святих – для того, щоб ми не зневірилися в боротьбі із самими собою! Щоб пам’ятали: усе може вийти, як вийшло в них. Щоб серед життєвої метушні ми ніколи не забували про Небо – наше сьогодення і вічний дім. Амінь.

Автор: священик Сергій Ганьковський

Усе по темі: Неділя Всіх Святих