Глас у пустелі

Іоанн Хреститель і фарисеї, Джеймс Тіссо

Особливістю постаті Івана Предтечі є те, що познайомившись ближче з його особою, вже не зможеш його позабути, залишитися байдужим до нього. Цієї думки притримувалося багато Іванових сучасників: «І виходили до нього з усієї країни Юдейської і єрусалимляни; і всі хрестилися в річці Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої» (Мк. 1:5). У чому ж полягав секрет популярності його проповіді? Як не парадоксально – у тому, що він не намагався сподобатися людям.

Варто для початку лише пригадати, в яких місцях відбувалася його проповідь: «Явився Іоан, який хрестив у пустелі» (Мк. 1:4). Напевно, пустеля, все таке не найкраще місце, щоб привернути до себе натовпи людей, проте люди ішли до нього. А що він казав людям?

– Поріддя єхиднове! Хто навчив вас тікати від грядущого гніву? (Мф. 3:7)

І до кого були звернені ці слова осудження? До фарисеїв і саддукеїв! Еліти тогочасного єврейського суспільства. Напевно, не найкращий спосіб завести для себе впливових друзів. І якби він обмежився лише фарисеями і саддукеями! Куди там! У своєму викриванні гріхів і вад людських він насмілився критикувати самого царя: «Не годиться тобі мати жінку брата твого» (Мк. 6:18). За що пророк Господній і поплатився, віддавши все, що мав – власне життя.

Зовнішністю Іван, до речі, людей теж не «балував»: «Мав одяг з верблюжого волоса і пояс шкіряний на стегнах своїх» (Мф. 3:4). Хоча це, насправді, просто дрібниці в порівнянні з тим, що він говорив. Але люди попри все ішли до нього. Цілими натовпами. До людини, яка, напевно, найменше хотіла сподобатися цим самим людям.

Так у чому ж полягає секрет Іванової популярності? – Він був щирим, як би сьогодні сказали: «справжнім».

«Тоді вийшов Ісус у терновому вінці і в багряниці. І сказав їм Пилат: це – Чоловік!» (Ін. 19:5). Більш за все, Пилат сказав би це саме і про Івана, Предтечу Господнього: «Це – Чоловік!». Саме з великої літери. «Бо сини віку цього розумніші від синів світу в роді своїм» (Лк. 16:8), – такі люди, як Пилат, явні сини віку цього, цінують лише силу, будь-які її прояви. І римський прокуратор бачив, точнішу відчув, цю силу в Ісусі. Подібна сила, яка полягає у величі духу людини, що відчуває свою гідність, усвідомлює, що вона є образ та подоба Божа, була в повній мірі представлена в особі пророка Божого Івана.

Буває, що деколи вірним є чому повчитися в синів віку цього. Якщо хтось нарікає, що в нинішній час люди не згодні слухати євангельську проповідь, то причина часто полягає не в якійсь зіпсутості та жорстокості світу цього. За Іванових часів світ був не менш зіпсутим та жорстоким, ніж зараз. Часто проблема «неготовності» світу до євангельської проповіді полягає в «неготовності» самих проповідників бути щирими, «бути справжніми» з людьми.

Люди відчувають фальш, люди відчувають підлабузництво, а також вони відчувають щирість, вірність ідеям, які пропагує проповідник. Вірність до такої міри, що він готовий покласти за це власне життя. Як це і вчинив Предтеча Господній, Іван Хреститель. За це його шанують і пам’ятають.

Редакція сайту


Ваш коментар: