Убогі духом, смиренні серцем

Немає, напевно, жодної – або майже жодної – людини ні в нашій країні, ні взагалі на білому світі, яка б не знала слів «Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне». Без сумніву, це найвідоміший євангельський вірш. І в той же час саме він найважче піддається тлумаченню. Пояснюється це передусім тим, що ми зазвичай беремо якийсь вірш зі Священного Писання і тлумачимо його, вирвавши з контексту усієї іншої Біблії, внаслідок чого він часто виглядає незрозумілим. Але якщо читати цей вірш у контексті навіть не всієї Біблії, а тільки Нагорної проповіді, то він виявиться вже не таким важким для розуміння, як при першому читанні.

«Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне» (Мф. 5:3). Вперше Ісус вимовляє щось схоже на слова Нагорної проповіді в Назареті, коли звертається до людей у суботній день у синагозі зі словами з книги пророка Ісаї: «Дух Господній на Мені; бо Він помазав Мене благовістити убогим». Свою Благу Звістку Ісус адресує не якимсь особливим убогим, як ми любимо підкреслювати, тлумачачи цей вірш, а просто убогим: «благовістити убогим» – от Його завдання. У другому варіанті Нагорної проповіді, який ми зустрічаємо в Євангелії від Луки, Він каже про те ж саме: «Блаженні убогі, бо ваше є Царство Боже» (Лк. 6:20).

Нагорна проповідь (фрагмент), Карл Генріх Блох

Втім, у пізніх рукописах Євангелія від Луки (VIII – X вв.), що з’явилися в Константинополі, підставлене слово «духом»; виходить – «убогі духом», мабуть, для того, щоб не бентежити благочестивого і простодушного читача: раз у Матфея «блаженні убогі духом», то і в Луки має бути так же. Тому в Синодальному перекладі в Євангелії від Луки читаємо: «блаженні убогі духом».

У наступному вірші Євангелія від Луки сказано: «Блаженні ті, що жадають тепер, бо насититеся», а в Євангелії від Матфея – «Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться». Це означає, що в Євангелії від Луки маються на увазі просто голодні, а в Євангелії від Матфея – голодні якимсь особливим, містичним чином, ті, хто голодний і спраглий правди, справедливості. Ми вже казали, що євангельське слово «дикеосіні» означає «справедливість». Таким чином, можна сказати, що і тут йдеться про «убогих духом». У Євангелії від Матфея Господь у Нагорній проповіді тлумачить убогість якимсь не зовсім звичайним чином. Спробуємо зрозуміти це тлумачення.

У Біблії слово «убогий» займає особливе місце. Згадаємо псалом, який співається наприкінці вечерні під час урочистих всенічних: «Господом буде хвалитися душа моя; нехай почують вірні і звеселяться. Величайте Господа зі мною, і прославмо ім’я Його всі вкупі. Я шукав Господа, і Він почув мене і від усіх скорбот визволив мене. Приступіть до Нього й просвітіться, і лиця ваші не осоромляться. Ось убогий благав, і Господь почув його і від усіх скорбот спас його. Ангел Господній охороняє тих, що бояться Його, і визволяє їх. Споживіть і побачите, що благий Господь. Блажен муж, що уповає на Нього. Бійтеся Господа, всі святі Його, бо не знають нестатку ті, що бояться Його. Багаті зубожіли і зголодніли, а ті, що шукають Господа, не будуть позбавлені всякого блага» (Пс. 33:3-11).

Так от, убогий звернувся, і Господь почув його. Убогий – це той, хто волає і кого Господь чує. Багаті зубожіли і зголодніли, а ті, що шукають Господа – ось ці найубогіші – не будуть позбавлені всякого блага.

Можна навести інші місця зі Священного Писання, з яких стає ясно, що убогий – це людина, в якої нічого немає і уся надія якої тільки на Бога. Ця тема займає в Писанні величезне місце. Можна, наприклад, послатися на 145-й псалом, який співається на початку Літургії: «Не надійтеся на князів, на синів людських, в них нема спасіння. Вийде дух його і вернеться в землю свою; в той день загинуть усі помисли його. Блажен, кому Бог Якова – помічник його; у кого надія на Господа Бога свого». (Пс. 145:3-5).

Значить, не слід сподіватися на князів, а блаженний, як у Нагорній проповіді, той, помічник у якого – Бог Якова. Тут йдеться знову-таки про повну надію на Бога, про те, що той, хто цілком сподівається на Бога, може називатися блаженним. Звідси зрозуміло, що слово «убогість» має не лише прямий, життєвий, але якийсь інший сенс. Точно також слово «голод» і особливо слово «спрага» мають сенс переносний, символічний. Згадаємо: «Як прагне олень до потоку води, так прагне душа моя до Тебе, Боже» (Пс. 41:2). Жадання оленя, який рветься до джерел водних, уподібнюється жаданню людини, яка чекає і інший раз не може дочекатися Бога. Убогість, що оточує нас, уподібнюється якійсь іншій убогості, про яку говорить Господь у Нагорній проповіді. Спрага духовна схожа на спрагу фізичну; і наше сподівання на Бога в буденному житті схоже, напевно, на те, сподівання, про яке говорить Господь у Нагорній проповіді.

Якщо порівняти різні переклади Біблії французькою мовою, то, напевно, у десяти з них словосполучення «убогі духом» буде передано по-різному; у перекладах же англійською мовою завжди зберігається точний варіант: «убогі духом». Перекладачі не намагаються уявити цей вираз, вони просто зберігають його в точному і не зовсім зрозумілому вигляді, як він поданий арамейською, грецькою, латинню, українською та слов’янською мовами. Але все таки є якісь способи проникнути в сенс цього виразу. Як відомо, у поетичних книгах Писання часто зустрічаються повтори: одна і та ж думка передається різними словами. Таким чином, в одному розділі можна знайти синонімічні вирази, як, наприклад, на початку відомого псалму: «Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Твого прости провини мої. Особливо омий мене від беззаконня мого і від гріха мого очисти мене… Серце чисте створи в мені, Боже, і духа праведного віднови в нутрі моєму» (Пс. 50:3,4,12).

Отже, «помилуй» і «прости провини мої», «омий… від беззаконня» і «від гріха мого очисти», «серце чисте» і «духа праведного» – майже синонімічні вирази. З цього та інших прикладів можна зрозуміти, що «серце» і «дух» у поетичних книгах Біблії – взаємозамінні слова. У Євангелії від Матфея Господь каже: «Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас; візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем» (Мф. 11:28,29).

«Смиренний серцем» і «убогий духом» – теж майже синоніми. Що означає «смиренний»? Це важке слово – напевно, не менш важке, ніж слово «убогий» у біблійному розумінні. Адже ми часто тлумачимо слово «смиренний» як «покірний», «той, хто безглуздо усьому підкоряється». Але досвід Церкви свідчить, що це не зовсім вірно. Тварини часто бувають смиренними, але це не означає, що вони покірливі. У авви Дорофея є така фраза: «Ніхто не може висловити, що таке упокорювання і як воно народжується в душі, якщо не дізнається цього з досвіду». Проте митрополит Антоній Блум, людина, без сумніву, мудра і глибоко вкорінена в східно-християнській традиції, спробував висловити це. Він каже, що не випадково слово «смиренний» (у латинській мові humilis) пов’язане із словом humus – «земля, її верхній родючий шар», бо, дійсно, земля найнижча, її всі топчуть ногами, але в неї падає зернина, зігрівається нею і дає плід.

Таким чином, humus – це не просто земля, це родюча земля, з якої виростає плід, а плодоносіння, – один з найважливіших моментів у житті християнина. Той, хто приносить плід у терпінні, сказано в притчі про сіяча з Євангелія від Луки, – той християнин. Так от, упокорювання – це щось пов’язане з духовним плодоносінням: смиренний – та людина, чиє серце готове приносити плід у лагідності. Тепер стає зрозуміліше, про яке упокорювання йде мова. «Смиренний серцем» або «смиренний, убогий духом» – це людина, готова до духовного плодоносіння, до того, щоб працювати разом з Христом.