Три євангельські образи

Сіль землі

«Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи – Мене ради. Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах. Так гнали і пророків, які були до вас» (Мф. 5:11,12).

«Так гнали і пророків». Дійсно, із Старого Завіту ми це добре знаємо. У Другій книзі Хронік є такий текст: «І Дух Божий зійшов на Захарію, сина Іодая священика, і він став на підвищенні перед народом і сказав їм: так говорить Господь: для чого ви переступаєте повеління Господні? не буде успіху вам; і як ви залишили Господа, так і Він залишить вас. І змовилися проти нього, і побили його камінням, за наказом царя [Іоаса], у дворі дому Господнього» (2Хр. 24:20-21). І далі: «І посилав до них Господь Бог батьків їхніх, посланців Своїх від раннього ранку, бо Він жалів Свій народ і Свою оселю. Але вони знущалися з посланого від Бога і зневажали слова Його, і ганьбили пророків Його». (2Хр. 36:15,16).

Як гнали пророків, каже Спаситель, так і вас гнатимуть, але «ви сіль землі». Що це означає – «сіль землі»? Взагалі слово «сіль» рідко зустрічається в Писанні. Але в Біблії є також вираз «завіт солі». У книзі Чисел Бог каже: «Це завіт соли вічний перед Господом, даний тобі і нащадкам твоїм з тобою». (Чис. 18:19). І ще: «Чи не знаєте ви, що Господь Бог Ізраїлів дав царство Давиду над Ізраїлем повіки, йому і синам його, за завітом соли?» (2Хр. 13:5).

Коли ми кладемо сіль в їжу, то їжа, по-перше, набуває новий смак, а по-друге, не псується. Практика солити м’ясо взагалі близька близькосхідній культурі. На півдні, де все швидко висихає і псується, сіль служить прекрасним консервантом. У Біблії слово «сіль» вживається і в цьому значенні, і в той же час як позначення смакової добавки. Сіль оберігає продукт від гниття, і вона ж надає йому смаку.

«Чи їдять несмачне без соли?» – є такий вигук у книзі Йова (6:6). А в книзі пророка Варуха, відомій тільки грецькою (у числі книг другого канону), говориться про те, що без солі їжа псується, а завдяки солі зберігається.

На цих двох принципах дії солі і тримається вираз «завіт солі». По завіту солі відношення між Богом і людьми стають вічними. Вірний повинен зберегти мир у серці своєму в союзі з Богом. Через цей завіт, союз, який укладений між Богом і вірним, у світі (у Всесвіті) зберігається мир – шалом, та повнота нашого взаєморозуміння, поза якою Всесвіт руйнується, розділяючись на частини, клани, що ворогують між собою і т. д. А по завіту солі мир зберігається. Подібно до того як сіль оберігає їжу від гниття, християнин оберігає від руйнування світ. Але якщо сіль втратить силу, то її залишається тільки викинути, вона ні до чого більше не придатна.

Світло світу

Ви не лише «сіль землі», але ви – «світло світу» (Мф. 5:14). Як зрозуміти цей вираз: «Ви – світло світу», коли Христос у Євангелії від Іоанна прямо каже: «Я – Світло для світу» (Ін. 8:12)? Усі знають ці слова, бо на іконах Господь зображується з відкритим Євангелієм, на якому написано: «Я – Світло для світу».

Коли євангеліст каже в пролозі «І світло в темряві світить, і темрява не огорнула його» (Ін. 1:5), то про яке світло йде мова? «Було Світло істинне, що освітлює кожну людину, яка приходить у світ» (Ін. 1:9). Звичайно, тут йдеться про Христа, Який всяку людину, що входить у світ, освітлює і просвічує. І раптом така несподівана заява: «Ви – світло світу».

«Світло на просвітлення язичників» у молитві Симеона Богоприїмця – це теж Христос (Лк. 2:32). А тут – «Ви – світло світу». Але християнин йде за Христом, він є імітатор Христа. Якщо Христос – світло світу, то і всякий християнин, що Дійсно йде за Христом, стає світлом світу. Це дуже важливий момент.

Будинок на камені

«Блаженні ті, що слухають слово Боже і виконують його», – вигукує Спаситель, маючи на увазі Мати Божу (Лк. 11:28). «Блажен ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і не кров відкрили тобі це, а Отець Мій, Який на небесах», – каже Ісус, звертаючись до Петра, у відповідь на його слова: «Ти є Христос» (Мф. 16:17).

Коли ми читаємо: «Блажен ти, Симоне …», то якось відразу згадуємо «Блаженні убогі духом…», «Блаженні ті, що плачуть…», «Блаженні лагідні…». «Блажен ти, Симоне», бо відкрив тобі це «Отець Мій, Який на небесах».

Ти камінь, каже Петру Спаситель, «і на цьому камені Я збудую Церкву Мою». Ти камінь. Але із Старого Завіту ми знаємо, що камінь, скеля Ізраїлю, твердиня – це Бог (2Цар. 22:2,3). «Він твердиня!» – вигукує Мойсей (Втор. 32:4). «Господь – твердиня моя і пристановище моє, визволитель мій, Бог мій, поміч моя; на Нього моя надія» (Пс. 17:3). Тут сказано: Ти камінь, Ти скеля. Апостол постійно нагадує нам про те, що Господь – камінь, скеля. А Сам Ісус каже Петру: ти камінь.

Ми знаємо з Євангелія від Іоанна, що Господь – це світло, а Господь звертається до нас, кажучи: ви світло світу, хоча нам відомо, що світло світу – це Він. Усе це є не що інше, як заклик наслідувати Христа. Якщо Ісус каже, що Він камінь, то і кожен з нас повинен стати каменем. Якщо Він каже: «Я – Світло для світу», то і кожен з нас повинен стати світлом для світу. Інакше ми не будемо Його імітаторами, Його учнями, християнами.

Нагорна проповідь кінчається розповіддю про два будинки: один – побудований на піску, а другий – на камені, на скелі. Камінь – це Петро, бо він наслідує Христа. Але скеля – Сам Христос. Будинок на скелі – це Церква, це Будинок, наріжним каменем якого є Христос.

«І на цьому камені Я збудую Церкву Мою…», – каже Христос у 16-му розділі Євангелія від Матфея, а в 7-му розділі – про скелю, тобто теж про Церкву, але дещо приховано. І цей Будинок на скелі – Церкву – «врата пекла не здолають». А будинок на скелі з Нагорної проповіді? На нього обрушаться води, але він не впаде, бо збудований на камені, на скелі. Вода в Біблії символізує смерть. Значить, і врата пекельні не зруйнують цей Будинок.

Таким чином, текст про сповідання Петра з 16-го розділу Євангелія від Матфея потрібно читати у зв’язці з Нагорною проповіддю, оскільки він якнайглибшим чином вкорінений саме в перших словах проповіді Христової. І коли деякі протестантські екзегети, як би бажаючи принизити Рим і апостола Петра, кажуть, що це пізніша вставка, вони, звичайно, не праві. Це політизування євангельського тексту. Спроба оперувати текстом у цілях церковної політики не витримує критики, бо цей текст якнайглибшим чином вкорінений у Нагорній проповіді.