«А Я кажу вам…»

Далі Господь починає розмову про заповіді. І, зверніть увагу, говорить по одній формулі: «Не кради», «Не вбивай», «Не чини перелюбу». І продовжує: «А Я (виділено мною. – Г. Ч.) кажу вам…» – тоді як усі старозавітні пророки, ніколи не підкреслюючи свого «я», сповіщали: «Так говорить Господь», тоді як рабини в Талмуді завжди кажуть: «Є така думка, що…», тоді як Сократ радить своїм учням: «Поменше думайте про Сократа, а більше про істину». Господь же вимовляє: «А Я кажу вам…».

Ця формула – «Я кажу вам» – повторена в Нагорній проповіді п’ять разів, причому в грецькій мові, якщо дієслово стоїть у 1-му обличчі однини, то займенник «я» не вживається, він зайвий. Але в Нагорній проповіді він обов’язково є присутнім.

На ego ставиться логічний наголос: «А Я кажу вам…». Іншими словами, християнство не є якесь вчення, яке може існувати незалежно від особи Того, Хто його викладає. Філософія Канта і без Канта залишається стрункою системою. Вчення Гегеля або Хайдегера і без них не втратять свого сенсу. І є люди, які, будучи послідовниками філософії Мартіна Хайдегера, негативно ставляться до нього самого, бо на схилі віку він вступив у фашистську партію і написав декілька статей, що вихваляли Гітлера. Дійсно, це вкрай неприємний факт біографії філософа, але його система від цього не постраждала. Вона живе вже як би окрім його особи.

А Євангеліє окремо від особи Христа не існує, втрачає всякий сенс. Таким чином, слово ego грає тут якусь абсолютно особливу роль. Коли Сократ каже: «Поменше думайте про Сократа, більше про істину», – то він як би підкреслює, що істина існує окрім людей, окрім його, Сократа, окрім його учня Платона і т. д. Коли Аристотель вигукує: «Платон мені друг, але істина дорожча», – він теж говорить про те, що істина існує окрім його учителя.

У Євангелії все по-іншому. Ісус Сам є втілена Істина. За визначенням мистецтвознавця Г. Вагнера, це «особове втілення Абсолюту». І саме з цієї причини інтелігентові часто буває дуже важко прийти в Церкву: адже він, людина, вихована на античній філософії і новоєвропейській науці, звик, що істина існує сама по собі, що вона не утілюється, що вона абстрактна, як би відокремлена від людей. А в християнстві уся істина втілена в особі Спасителя.

От де проходить межа між Афінами і Єрусалимом. Для Афін істина існує окрім людини, для Єрусалиму вона втілена в особі Сина Божого. Це центральний момент християнства.

Але в цій частині Нагорної проповіді є не лише слово «Я», повторене п’ять разів у формулі «А Я кажу вам…». Тут є ще одне слово, яке, з погляду граматики грецької мови, у тексті теж зайве, але в даному випадку ключове. Це слово «ви».

Така побудова тексту на двох полюсах: «Я» – «ви» – особливо помітна, коли читаєш Нагорну проповідь грецькою. У всіх інших перекладах цей відтінок зникає. З грецького ж тексту видно, що вся Церква побудована на відношенні між «Я» Христа і «ви» Церкви – кожного з тих, хто її складає.

Поза цими взаєминами ніякої Благої Звістки немає і бути не може. І, можливо, саме тому останнім і ключовим віршем цієї частини Нагорної проповіді стають слова: «Будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий» (Мф. 5:48). Поза сумнівом, тут йдеться про наслідування Бога. Кожна людина має бути імітатором Йому. Поза цим життя втрачає сенс.

Загалом, напевно, кожному, хто хоч скількись начитаний у Біблії, зрозуміло, що слова ці – «Будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий» – сходять до ключового вірша в книзі Левит, який повторений там як мінімум чотири рази: «Будьте святими, тому що Я святий» (Лев. 11:44,45; 19:2; 20:7).

Святість, про яку говориться в книзі Левит, – це передусім чистота. Чистота ритуальна і чистота взагалі, символом якої є чистота ритуальна.

У Нагорній проповіді використане слово «досконалі», що означає «межа», «кінець». Але кінець не в значенні англійського finish або end. Не той кінець, коли, наприклад, закінчується фільм і в титрах написано: «End». Це зовсім інший кінець. Це коли посудина наповнена доверху. Це повнота. «Будьте досконалі» означає «будьте повні», «будьте наповнені», «будьте досконалі в житті за заповідями». Господь каже багатому юнакові: якщо хочеш бути досконалим, піди і продай усе, що маєш, і роздай убогим (див. Мф. 19:21). Там використане те ж саме слово. Значить, «досконалий» – це «виконуючий заповіді», «той, хто живе за заповідями». Тепер слово «досконалий» стає зрозумілішим, ніж у Старому Завіті, але все таки не до кінця.

Утретє цей вираз зустрічається в Євангелії від Луки. У грецькому перекладі, втім, використане слово «ставайте»: «Ставайте милосердними, як і Отець ваш милосердний».

Слово «милосердний» – це калька з латинського «зглянутися серцем», «жаліти зсередини». Воно передає грецьке слово оіктірмон, але не цілком. І щоб зрозуміти, що ж приховане в глибині цього заклику – «Будьте досконалі», «Будьте милосердні», треба подумати про те, що стоїть за словом «ставайте». По-перше, це означає: ідіть уперед, не залишайтеся такими, які ви сьогодні, не вважайте, що шлях закінчений, а ідіть цим шляхом і ставайте кращими. Слово оіктірмон походить від ойктос – «співчуття», плач і нарікання про чужий біль. У Гомера часто вживається цей вираз. Один з героїв «Одіссеї» розповідає про свою долю, і цей ойктос охоплює всіх ахейців. Біль про чужу біду – от що таке ойктос. Таким чином, слово оіктірмон можна перекласти як «відкритий до чужого болю»: будьте (ставайте) відкритими до чужого болю, як відкритий до нього Отець наш Небесний. От яке значення слова «досконалий». «Відкриті» – не те саме, що «досконалі» в якійсь східній традиції, коли релігія перетворюється на теорію самовдосконалення. У Євангелії немає цієї ідеї. Тут – будьте відкритими до болю іншого. Це і є християнство.