Влада людини: чи можу я щось змінити?

Іноді люди почувають себе безсилими – жертвами обставин, жертвами інших людей, жертвами власних поганих звичок. Для них здається, що вони нічого не можуть змінити. Насправді це не так; люди мають владу; кожному з нас делеговані величезні повноваження.

Про те, що Бог наділяє людину володарюванням над створеним світом, говорить вже перший розділ книги Буття: «І створив Бог Людину за образом Своїм, за образом Божим створив її; чоловіка і жінку створив їх. І благословив їх Бог, і сказав їм Бог: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, і володійте нею, і владарюйте над рибами морськими і над звірами, і над птахами небесними, і над усякою твариною, що плазує по землі» (Бут. 1:27,28).

В язичницьких оповіданнях про творіння людям відводиться службова роль – забезпечувати богів жертвопринесеннями; біблійна картина світу говорить про те, що людина поставлена володарем над справами рук Божих. Як сказано в Псалмі: «Коли погляну на небо – діло рук Твоїх, на місяць і зорі, які Ти поставив, то що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, що Ти опікуєшся ним? Ти створив його мало чим меншим за ангелів, славою й честю увінчав його. І поставив його над творінням рук Твоїх; все підкорив під ноги його: овець і волів усіх, ще й звірів польових; птахів небесних і риб морських, що ходять стежками морськими. Господи, Боже наш, яке величне ім’я Твоє по всій землі!» (Пс.8:4-10)

Влада людини повинна була проявлятися в «обробці і збереженні» світу: «І взяв Господь Бог людину, яку створив, і оселив її в саду Едемському, щоб обробляти його й оберігати його» (Бут. 2:15).

Як каже св. Іоанн Златоуст: «Людина найчудовіша з усіх видимих тварин; для неї створене все це: небо, земля, море, сонце, місяць, зірки, гади, худоба, усі безсловесні тварини. Чому ж, скажеш, вона створена після, якщо найчудовіша за все це творіння? Із справедливої причини. Коли цар має намір вступити в місто, то треба зброєносцям і всім іншим йти вперед, щоб царю увійти до чертогів вже після приготування їх: так точно і тепер Бог, маючи намір поставити як би царя і володаря над усім земним, спершу влаштував усю цю красу, а потім вже створив і володаря, і таким чином насправді показав, якою честю Він вшановує це створіння… Сказавши: створимо людину за образом Нашим і за подобою, (Бог) не зупинився на цьому, але наступними словами пояснив нам, в якому сенсі спожив слово образ. Що каже? – Нехай мають риб морських, і птахів небесних, і усіх гадів, що плазують по землі. Отже, образ Він поставляє в пануванні, а не в іншому чомусь. І справді, Бог створив людину володарем усього існуючого на землі, і немає на землі нічого вищого її, але все знаходиться під її владою”. (Св. Іоанн Златоуст. Бесіди на книгу Буття. Бесіда VIII)

Ми живемо у світі, в якому від нас щось реально залежить – внаслідок того, що Бог дав нам владу в цьому світі. Ця влада має свої межі – і особливо вона обмежена в результаті гріхопадіння, про що ми детальніше говоритимемо пізніше – але вона реальна. Ми можемо змінювати цей світ, зціляти чи губити, руйнувати чи творити. Іноді люди кажуть щось на кшталт “від мене нічого не залежить”, “я нічого не можу вдіяти”. Іноді людям здається, що вони можуть тільки пасивно зазнавати те, що відбувається, і нічого не можуть змінити.

Біблійна доктрина творіння каже про те, що це – неправда. Ми завжди залишаємося людськими істотами, а значить, ми завжди наділені владою у створеному світі. Від нас завжди щось залежить. Іноді наші можливості щось змінити у світі очевидні і великі; іноді ми повинні просто визнати у вірі, що і те, що здається нам незначним, може принести великі плоди. Нехитрі слова простої жінки можуть призвести до навернення майбутнього великого подвижника, який приведе до Бога велику кількість людей; упокорена віра непомітного службовця може запобігти спустошливій війні. Коли ми звертаємося до того, хто поставив нас володарями над справами рук Його і шукаємо в Нього мудрості і сил, ми можемо змінити дуже багато що; ми стаємо співучасниками Його задуму про творіння і спасіння світу, задуму, в якому немає неважливих деталей. У вірі і послуху кожен з нас переймає на себе унікальну і виключно важливу місію. Від кожного з нас залежить щось дуже важливе.

Я розповім коротку історію, яку я чув кілька років тому. Я не стану називати імен, але цей приклад не вигаданий; це сталося з реальними людьми. Один християнин народився в сільській місцині, у дуже бідній сім’ї. Він наполегливо працював, здобув освіту, і життя його стало влаштовуватися; він одружився і був цілком щасливим. Потім у нього народилася дитина з важкими вродженими вадами. Лікарі сказали, що не у фізичних, ні в ментальних відносинах вона ніколи не буде здоровою. Дитина була настільки хвора, що навіть її рідна мати, дружина цього християнина, ледве змогла її прийняти. У вкрай пригніченому стані цей чоловік звернувся за поясненнями до свого священика. «Як же так – запитав він – я все життя намагався жити так, як хоче Бог. За що Він тепер так карає мене?» І священик відповів – таких дітей Бог довіряє тим, хто може про них подбати.

Віра в те, що Бог наділяє нас владою щось зробити, щось змінити, означає, що ми повинні бачити Божественне доручення там, де очима невіри ми побачили б тільки тяготи, що отруюють наше життя. Таких дітей, таких чоловіків і дружин, таку країну, такі обставини Бог довіряє тим, хто може про них подбати.

Автор: Сергій Худієв