Пророки суду і спасіння

Пророк Ісая

Дарування Закону – велика радість і розрада; Бог відкриває людям Свою волю і стає їх Богом – Богом, з Яким їх зв’язують стосунки заповіту, довіри і синівської близькості. Але дуже скоро з’ясовується, що люди не живуть згідно із законом Божим – не можуть, та й не хочуть. Як, вже в Новому Завіті, скаже апостол Павло, “законом пізнається гріх” (Рим. 3:20). Спроба жити за заповідями кінчається провалом, і ми бачимо, як в історії Старого Завіту відбувається драма стосунків між Богом і Його невірним і “жорстокосердим” (тобто впертим у гріху і нерозкаяним) народом.

При всякій серйозній спробі наслідувати Бога первородний гріх вилазить на поверхню – і показує, що ми не здатні на довіру, любов і зберігання заповідей. Як каже ще Мойсей, “Ім’я Господа прославляю; віддайте славу Богу нашому. Він твердиня; досконалі діла Його, і всі путі Його праведні; Бог вірний, і немає неправди у Ньому; Він праведний і істинний; але вони розбестилися перед Ним, вони не діти Його за своїми пороками, рід непокірливий і розбещений” (Втор. 32:3-5)

З ізраїльським народом відбувається те ж саме, що і з будь-яким іншим народом, більше того, з кожною окремою людиною – урочисті декларації “все, що сказав Господь, зробимо і будемо слухняні” (Вих. 24:7) розбиваються об реальність гріха.

Люди дуже легко відступають від заповіту, починають поклонятися ідолам, пригноблювати слабких і абсолютно нехтувати законом. І Бог посилає Пророків, щоб повернути Свій народ на шлях правди.

Вони нагадують народу і його вождям про ту відповідальність, яку на них накладає їх заповіт з Богом, і викривають ідолопоклонство і несправедливість. У пророчих книгах немало різких, важких слів – Бог не має наміру терпіти у Своєму народі неправди і невірності: “І Він сказав мені: сину людський! Я посилаю тебе до синів Ізраїлевих, до людей непокірливих, які збурилися проти Мене; вони і батьки їхні зрадники переді Мною до цього самого дня. І ці сини з огрубілим лицем і з жорстоким сер­цем; до них Я посилаю тебе, і ти скажеш їм: “так говорить Господь Бог!” Чи будуть вони слухати, чи не будуть, бо вони бунтівний дім; але нехай знають, що був пророк серед них” (Єз. 2:3-5).

Бог гнівається на ідолопоклонство, коли люди відвертаються від Нього, щоб поклонятися хибним і кровожерним божествам: “Тоді скажи їм: ось народ, який не слухає гласу Господа Бога свого і не приймає настановлення! Не стало у них істини, вона віднята від вуст їхніх… Бо сини Іуди роблять зле перед очима Моїми, – говорить Господь; поставили мерзоти свої у домі, над яким наречене ім’я Моє, щоб осквернити його; і влаштували висоти Тофета у долині синів Енномових, щоб спалювати синів своїх і дочок своїх у вогні, чого Я не повелівав і що Мені на серце не приходило” (Єр. 7:28-31).

Бог тужить, гнівається, як обдурений чоловік: “Але воістину, як дружина віроломно зраджує друга свого, так віроломно вчинили зі Мною ви, дім Ізраїлів, – говорить Господь” (Єр. 3:20).

Разом з невірністю Богові йде і несправедливість до ближнього; Пророки обрушуються на багатих і сильних, які утискують простий народ: “Як зробилася блудницею вірна столиця, сповнена правосуддя! Правда жила у ній, а тепер – убивці. Срібло твоє стало окалиною, вино твоє зіпсоване водою; князі твої – законопорушники і спільники злодіїв; усі вони люблять подарунки і ганяються за мздою; не захищають сироту, і справа вдови не доходить до них” (Іс. 1:21-23).

Пророки провіщають лиха, які обрушаться на народ Божий за його гріхи; і лиха приходять – язичницькі завойовники руйнують Єрусалим і виселяють народ у чужі країни. Поступово, через століття суворих випробувань, падінь і покаяння, народ утверджується у вірі в єдиного Бога, Який тримає у Своїх руках усю людську історію.

Цей Бог карав народ, але не відвернувся від нього і не забув – коли люди розкаються у своїх гріхах, Бог явить їм спасіння.

Пророк Осія наводить дивний приклад, пов’язаний з його особистою сімейною драмою. Його улюблена дружина зраджує йому, і, фактично, не живе в його будинку. Нарешті, вона втомлюється від своїх коханців, і проситься, щоб він її викупив. Чоловік прощає її і повертає додому. Подібно до цього – каже Пророк – грішники поводяться відносно Бога. Вони тяжко ображають Його, зневажають Його любов, порушують Його заповіт – але коли вони розкаються, Він явить їм спасіння.

Спочатку це спасіння сприймається на земному і колективному рівні – народ буде повернений в обітовану землю (що, врешті-решт, і відбувається). Але Пророки прозрівають і щось інше – прихід Месії, буквально, “Помазаника”, того, хто принесе перемогу і спасіння на абсолютно іншому рівні, того, хто затвердить на землі володарювання самого Бога, коли припиниться всяка ненависть і ворожнеча і сама смерть буде переможена.

Автор: Сергій Худієв