Шукайте правди Божої

Чого ж нам треба шукати – правди Царства Божого або правди Його, Бога? Українською тут сенс неясний, грецькою – зрозуміліше: шукайте Царства Божого і правди Божої. Це важливо зрозуміти: не правди Царства Божого, а правди Божої. Втім – грецькою дикеосіні – це, як ми знаємо з Послання апостола Павла до Римлян, Сам Христос – втілена правда Божа.

Книга Премудрості Соломона починається із слів: «Любіть справедливість, судді землі, право мисліть про Господа, і в простоті серця шукайте Його» (Прем. 1:1).

Слова з Нагорної проповіді «шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його», без сумніву, можна вважати цитатою з книги Премудрості Соломона. Вкрай важливо звернути увагу на вираз «в простоті серця». Сам же цей Принцип: «шукайте правду» і «шукайте Бога» – дуже глибоко вкорінений у Священному Писанні. У Старому Завіті Господь каже: «І будете там служити іншим богам, зробленим руками людськими з дерева і каменю… Але коли ти шукатимеш там Господа, Бога твого, то знайдеш Його, якщо будеш шукати Його всім серцем твоїм і всією душею твоєю» (Втор. 4:28,29).

Значить, Бога слід шукати, але не так, як ми шукаємо якусь пропажу, а усім серцем, у глибинах і через глибини свого «я».

Пророк Ісая каже: «Шукайте Господа, коли можна знайти Його; прикликайте Його, коли Він близько» (Іс. 55:6). Пророк Єремія продовжує: «І будете шукати Мене і знайдете, якщо будете шукати Мене усім серцем вашим» (Єр. 29:13).

У Другій книзі Хронік сказано: «І раділи всі юдеї цій клятві, тому що від усього серця свого клялися і з усією щирістю шукали Його, і Він дав їм знайти Себе» (2Хр. 15:15).

У 26-му псалмі, який починається чудовими словами: «Господь – Просвічення моє і Спаситель мій, кого убоюся?» – є такі вірші: «Почуй, Господи, голос мій, яким я взиваю до Тебе; зглянься на мене і помилуй мене. Від Тебе говорить серце моє: “Шукайте Господа!” Я шукаю лиця Твого, Господи» (Пс. 26:7,8).

Значить, Господь закликає кожного з нас шукати Його в глибинах нашого серця. І в цьому сенсі євангельське «шукайте і знайдете», звичайно, говорить про пошуки Бога.

Шукати Господа в глибинах серця – от ключові слова всіх цих текстів. Господь прихований. Він ен крипто – тут не випадково тричі повторене слово «таємно». От Він – Бог прихований, Deus absconditus, як казали середньовічні богослови. Але Він, Бог прихований, сокровенний, невидимий, Бог, Якого «ніхто не бачив ніколи», дозволяє Себе знайти, більше того, кличе нас шукати Його, причому шукати в глибинах нашого власного «я», у глибинах нашого серця. Про це чудово каже блаженний Августин у своїй «Сповіді»: «Ти був у мені, а я шукав Тебе в зовнішньому, і там, у цьому зовнішньому, шукав Тебе. У цей світ стрункий, Тобою створений, дерся я потворно. Ти був зі мною, але я не був з Тобою. Світ тримав мене далеко від Тебе. Світ, якого б не було, не будь він у Тобі. Але Ти покликав, Ти крикнув і прорвав глухоту мою. Ти блиснув, засіяв і прогнав сліпоту мою».

Ця описана Августином мить, коли проривається наша духовна глухота, і є, ймовірно, найважливіший момент у пошуках Бога. Але як шукати Бога? У пророцтві Амоса словосполучення «шукати Бога» синонімічно іншому – «шукати правду»: «Шукайте добра, а не зла, щоб вам залишитися у живих, – і тоді Господь Бог Саваоф буде з вами» (Ам. 5:14).

Тут йдеться про одне й те саме: шукатимете Бога – знайдете Його і тоді будете живі. Чи: шукайте добра, а не зла, щоб вам залишитися в живих. «Любіть правду» – фраза в книзі Премудрості Соломона і «полюбіть добро» – у книзі пророка Амоса. Правда втілена в Христі, і добро теж втілене в Христі. Тому слова «шукайте правду» можна розуміти як «шукайте Бога». Таким чином, завдання християнина – шукати не що, а Кого, не доктрину, не вчення, не систему, не механізм для пояснення того чи іншого явища, а Самого Христа.

Часто ми запитуємо, як християнство, і зокрема православ’я, пояснює те чи інше положення. На це питання доводиться відповідати: ніяк не пояснює. Багато речей ні богослови, ні православ’я, ні християнство не пояснюють. Бо християнство – це не енциклопедичний словник, це не ключ до пояснення усього, що відбувається з нами в житті, а щось схоже, образно кажучи, на атлас автомобільних доріг, який нам вказує, як знайти дорогу до Бога, до Христа. Причому дуже багато що в цьому атласі не позначене. Там немає нічого, що не відносилося б до пошуків Бога. Тому Священне Писання і богослов’я можуть дати відповідь далеко не на всі питання.

Біблія відповідає тільки на ті питання, які безпосередньо стосуються нашого спасіння. Одне з таких питань – про гроші і сріблолюбство, про скупість і щедрість. Якщо людина щедра, то жодне багатство їй не страшне, але якщо щедрості немає в її серці, то жодна бідність не рятівна, жодна убогість не допоможе. Можна бути мільйонером і, маючи щедрість, прийти до Христа, а можна бути бездомним, останнім жебраком, але скупим, і тому так і не здійснити прориву до Бога.

Коли в I ст. світом почала ширитися євангельська проповідь, то багато хто зрозумів її як соціальне вчення. В апокрифічному «Євангелії бідняків» багато говориться про те, що бідність рятівна сама по собі. Проте Христос про це нічого не говорив. Не бідність хороша, а щедрість. Не багатство погане, а сріблолюбство.