Час плодів

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа

От і «наблизився час плодів» (Мф. 21:34). Настала осінь, коли людина природним чином підводить підсумок зусиллям минулого року, збирає урожай, який, звичайно, Божим благословенням, але і її, людини, трудами зростила земля. Через те і церковний новий рік – церковне новоріччя – починається саме 1 вересня, ну, а оскільки наша Православна церква живе за юліанським календарем, а держава – за григоріанським, відмінному від нашого на 13 днів, то і виходить, що якраз у середині вересня за так званим новим стилем починається Церковний Новий рік. Отже – з новим роком!

Колись наші предки жили в згоді з природою і самими собою: осінь вінчала людські зусилля новим щедрим урожаєм. Можна було підводити підсумки і будувати плани наступного року. У серпні святкувалося останнє двунадесяте свято року – Успіння Пресвятої Богородиці, подія, що завершує грандіозний задум Божий про спасіння пропащої людини сходженням Пречистої Діви Марії до небесного Престолу Свого Сина і Бога. З вересня Церква починає новий цикл святкування подій Священної історії спогадом про різдво Тієї, Яка, за словами церковного співу, стала «початком нашого спасіння», – Пресвятої Богородиці. Свято Різдва Богородиці і відкривав новий рік добрості Божої.

Петро І ввів поняття, до того нашому народу невідоме: цивільний Новий рік. Навіщо – достовірно сказати важко. Швидше за все, щоб було, «як у людей», тобто як в Європі. І пішло відтоді по Русі звичай святкувати цей самий «цивільний новий рік» 1 січня, прикрашаючи свої будинки ялиновими гілками, бо плодів усієї попередньої річної праці в цей час зимової холоднечі знайти непросто.

І сьогоднішнє Євангеліє оповідає нам про «час плодів», про час підведення підсумків зусиль тих, кому Бог вручив цю землю для того, щоб вони «обробляли і зберігали її» (див. Бут. 2:15), тобто кожного з нас. Господь розповідає нам притчу про злих виноградарів, про невдячних людей, не бажаючих віддавати «Боже – Богові» (Мф. 22:21), але з дивною завзятістю, що супроводжує існування роду людського від моменту гріхопадіння Адама і Єви до останніх часів, які намагаються влаштувати життя за відверто цинічно сформульованим гаслом: «Ми наш, ми новий світ зведемо, хто був нічим, той стане усім!»

Ті, хто написав ці слова, були, мабуть, добре знайомі з євангельським текстом: «Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: це спадкоємець, ходімо уб’ємо його і заволодіємо спадщиною його» (Мф. 21:38). От так відтоді і повелося: чи будують «новий світ», чи зводять «нові житниці» (Лк. 12:18), – усе це для того, щоб «стати усім», для того, щоб «заволодіти спадщиною»! І головне, нікому і ні в чому не віддавати звіту у своїй «творчій діяльності». Для того і збиваються в групи, для того і утворюють партії. Для того і женуть від себе всяку думку про прийдешній Суд, про вселенський «час плодів», коли настане час жнив, коли виголосить Ангел: «Пусти серп Твій і пожни, бо на­став час жати, тому що жниво на землі вже дозріло» (Одкр. 14:15).

Нам усе здається, що осінь життя ще не настала. Ми всі сподіваємося, що рано ще підводити підсумки, що «господар виноградника» зачекає, дасть нам час поблаженствувати в його саду, пограти в «хазяїв життя». І це все при тому, що вже без малого дві тисячі років з церковних амвонів звучать слова: «Знайте, що близько, при дверях» (Мф. 24:33), при тому, що кожному з нас відомо, що «людям визначено один раз умерти, а потім суд» (Євр. 9:27). Дивно, що, знаючи усе це, ми, християни, проте гадаємо та вираховуємо: коли? Чи далеко кінець світу? Чи скоро прийдуть часи, коли людство побачить, як «зірки небесні попадали на землю, як смоковниця, струшувана сильним вітром, обсипає незрілі смокви свої. І небо зникло, згорнувшись, як сувій; і всяка гора й острів зрушилися з місць своїх» (Одкр. 6:13:14)?

І от – у нас вже не залишилося часу на роздуми, ми не можемо більше зволікати, бо «наблизився час плодів», і день Суду – ближче, ніж сорочка, а Господар виноградника, Бог, Творець нашого прекрасного світу, вже «послав своїх слуг до виноградарів узяти свої плоди» (Мф. 21:34). Тому пастирське послання в Коринт, яке ми читали сьогодні за літургією, починається із заклику апостола Павла до пильнування, тому і пише «апостол народів», звертаючись до усіх, хто слухає його: «Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні і тверді» (1Кор. 16:13), бо «наблизився час плодів». Амінь.

Автор: священик Сергій Ганьковський

Усе по темі: 13 неділя після П’ятидесятниці