«Добре нам тут бути»

…Бачачи Преображеного Ісуса, Який розмовляє з Мойсеєм та Іллею, Петро вигукує: «Господи! Добре нам тут бути». Якісь смішні, наївні слова. Але ж і ми з вами дуже часто, приходячи в храм, кажемо в душі: «Добре нам тут бути!» Нам добре, приємно тут знаходитися, тут молитися, і нам починає здаватися, що в цьому – у храмовому дійстві – і втілюється наше християнство. «Добре нам тут бути!» – і ми стаємо християнами не в житті, а в храмі. Але це шлях дуже небезпечний, він призводить до того, що ми перестаємо бути християнами, а стаємо просто шанувальниками храму. Нам приємно «погрітися» в храмі. О. Олександр Мень дуже добре говорив, що християнство не тепла піч, до якої приємно притулитися, а важка і небезпечна експедиція. Так він виразив мовою XX століття те, що говорив Петро в розповіді про Преображення.

У той момент, коли Петро сказав: «Добре нам тут бути», хмара закрила гору. Із Старого Завіту, з книги Вихід передусім, ми знаємо, що в хмарі виявляє Себе Бог. І звичайно, це повергає апостолів у жах: вони розуміють, що мають справу з Богоявленням, що в цей момент вони зустрічаються з Богом лицем до лиця. «Поки він говорив це, ясна хмара осінила їх, і ось голос з хмари говорить: Цей є Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління; Його слухайте» (Мф. 17:5).

Ці слова ми вже зустрічали в Євангелії – у розповіді про Богоявлення: у той момент, коли Спаситель виходить з йорданських вод після хрещення від Іоанна Хрестителя, з неба, з хмари, лунає голос Божий: «Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління» (Мф. 3:17).

В обох випадках йдеться про Богоявлення. Тільки в розповіді про хрещення Дух Святий з’являється у вигляді голуба. А як же виявляє Себе Дух Святий у момент Преображення Ісуса? На іконі «Преображення» ми бачимо на горі, окрім Спасителя і двох пророків, три смішні фігурки, причому іноді вони котяться вниз з цієї гори. Вони в переляку, у замішанні, вони не в силах вмістити в себе те, що відбувається. На багатьох іконах апостоли зображені майже карикатурно. Але саме в цих трьох смішних фігурках є присутнім Дух Святий!

Так, ми смішні, так, ми непідготовлені, безглузді, егоїстичні, жадібні. Але при цьому ми – храм Духа Святого! У нас і через нас діє Дух Святий. Євангельська розповідь про Преображення – і про це теж. Це якесь особливе Богоявлення, під час якого нам, що виявилися його свідками, відкривається, що Дух Святий є присутнім у нас, таких смішних і непідготовлених.

«Це Син Мій Улюблений» – це цитата з книги Буття (роз. 22). «Його слухайте» – теж старозавітна цитата (Втор. 18:15). Юдея, що добре знав Писання, ця фраза відразу пронизувала, відразу ставила лицем до лиця перед приголомшливою новиною: до світу увійшов Месія, до світу увійшов Спаситель!

Три євангельські розповіді

Звернемо увагу на те, що три євангельські розповіді про Преображення, як завжди, відрізняються одна від одної якимись деталями. У Євангелії від Матфея розповідь просто іконописна. Не випадково саме на ній заснована іконографія Преображення Господнього.

Розповідь Марка дуже яскрава і місцями майже смішна. Але в ній чується живий голос апостола Петра, і цим вона цінна. Я вже казав раніше, що, розповідаючи про те, як став білим у момент Преображення одяг Ісуса, євангеліст Марко вигукує: «Одяг Його став блискучим, дуже білим, мов сніг, як жоден білильник не може вибілити на землі» (Мк. 9:3). Навіщо в такій містичній розповіді, де все дійсно сяє нествореним світлом, раптом згадувати про білильника, який, мабуть, в якомусь спеціальному резервуарі вибілює полотно? Апостол – простий галилейський рибалка, що не звик до всяких літературних красот. Він не може описати це світло так, як потім його опише Діонісій Ареопагіт або абат Сугерій у Франції. Він використовує найпростіший побутовий образ, який і перетворює цю розповідь на справжнє, живе свідоцтво.

Зовсім по-іншому описане Преображення в Євангелії від Луки. У ньому немає слова «Преображення». Розповідаючи про подію, Лука каже: «І коли Він молився, вигляд лиця Його змінився, і одяг Його зробився білим, блискучим» (Лк. 9:29). Лука – грек. На відміну від тих апостолів, які проповідували в одній тільки Палестині і не були знайомі з великою грецькою літературою, він – освічена людина, вкорінена в античній культурі. Преображення, або, грецькою, метаморфоза, пов’язане для Луки з міфологічними перетвореннями олімпійських богів, описаними в «Метаморфозах» Овідія. Євангеліст не вживає цього слова, щоб показати, що в цьому Преображенні немає нічого спільного з тим, про що писали Овідій, Апулей та інші письменники старовини. Лука розумів, якщо він використає слово «Преображення», читачі відразу почнуть проводити паралелі між цією та іншими метаморфозами. Тому він використав досить нескладний на тлі своєї хорошої літературної мови вираз: «Вигляд лиця Його змінився».