Жінки-мироносиці

Мироносиці біля порожнього Гробу, Петер Йозеф фон Корнеліус

Взагалі в Біблії згадуються по імені лише чотири жінки, які прийшли до гробу Господнього в неділю вранці:

  1. Марія Магдалина – у чотирьох євангелістів;
  2. Марія Яковова – у Марка (16:1) та Луки (24:10).
  3. Саломія – у Марка (16:1)
  4. Іоанна – у Луки (24:10).

Також у Луки згадуються “та інші з ними” (Лк. 24:10), тобто кількість мироносиць була явно більшою.

За церковною традицією до числа жінок-мироносиць також відносять: сестер Лазаря з Вифанії: Марію і Марфу; Марію Клеопову та Сусанну.

Марія Яковова

Була матір’ю двох Ісусових учнів – Якова Молодшого та Іосії (Мф. 27:56). Апостол Яків написав соборне послання і пізніше був першим єпископом Єрусалимським.

Про цю жінку згадують три євангелісти – Матфей при перерахуванні жінок, які стояли біля хреста, називає її Марією, матір’ю Якова та Іосії: “Між ними були Марія Магдалина і Марія, мати Якова та Іосії, і мати синів Зеведеєвих” (Мф. 27:56). Євангеліст Марко згадує про неї двічі: “Були тут і жінки, які дивилися здалеку; між ними були і Марія Магдалина, і Марія, мати Якова молодшого та Іосії, і Саломія… Як минула субота, Марія Магдалина, Марія Яковова і Саломія купили пахощі, щоб піти помазати Ісуса” (Мк. 15:40, 16:1). Нарешті, євангеліст Лука, оповідаючи про жінок, які повернулися від гробу воскреслого Спасителя, згадує і про Марію, матір Якова: “То були Магдалина Марія, й Іоанна, і Марія Яковова, та інші з ними” (Лк. 24:10).

Марія Клеопова

Марія Клеопова безпосередньо згадується тільки в Євангелії від Іоанна 19:25, де вона бала однією з жінок, які були присутні на Розп’яття Христовому: “Біля хреста Ісуса стояли Мати Його і сестра Матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина

Була двоюрідною чи більш дальньою сестрою Діви Марії, адже рідні сестри навряд чи матимуть однакові імена. Її чоловік – Клеопа (або Алфей) – був одним з учнів Господніх, якому воскреслий Христос з’явився на шляху в поселення Еммаус. Традиційно її називають “іншою Марією”, щоб уникнути плутанини із супроводжуючою її Марією Магдалиною.

Саломія

Теж була родичкою Діви Марії. Її чоловік Зеведей був рибалкою, а сини – Яків та Іоанн – одними з найближчих до Господа учнями. Христос покликав їх на апостольське служіння одними з перших, і вони були присутніми в особливі миті Ісусового життя: під час Його преображення, при воскрешенні доньки Іаїра, при молитві в Гефсиманському саду. Також вона просила Христа перед Його входом в Єрусалим, щоб її сини сіли “один з правого боку, а другий з лівого” боку Христа в прийдешньому Царстві. Ісус же їй відповів: “Не знаєте, чого просите” (Мф. 20:21,22).

Разом з іншими жінками-мироносицями Саломія служила Христу, коли Він знаходився в Галилеї. Євангеліст Матфей, описуючи хресні Христові страждання, згадує, що “було також багато жінок, що дивилися здалеку; вони йшли за Ісусом з Галилеї, слугуючи Йому; між ними були Марія Магдалина і Марія, мати Якова та Іосії, і мати синів Зеведеєвих” (Мф. 27:55,56). У числі інших жінок вона також прийшла до гробу Господнього і дізналася від ангелів про Христове Воскресіння.

Іоанна

Дружина Хузи, домоправителя царя Ірода. Існує припущення, що Хуза був саме цим царедворцем з Капернауму, сина якого зцілив Христос. Після видужання сина він “увірував сам і весь дім його” (Ін. 4:46-53).

Взагалі ім’я Іоанни в Євангеліях згадується двічі.

Перший раз вона згадується серед жінок, які матеріально допомагали Христовому служінню: “І деякі жінки, яких Він зцілив від злих духів і недуг: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім бісів, та Іоанна, жінка Хузи, домоправителя Іродового, і Сусанна, і багато інших, які служили Йому з майна свого” (Лк. 8:2,3).

Другий раз Іоанна згадується, коли вранці в неділю вона була в числі інших жінок-мироносиць і бачила явлення двох ангелів біля спорожнілого гроба та свідчила про це апостолам (Лк. 24:1-10).

Сусанна

Благочестива жінка, яка разом з іншими служила Господу. Сусанна згадується лише у Євангелії від Луки серед жінок, які допомагали Христовій проповіді матеріально: “Сусанна, і багато інших, які служили Йому з майна свого” (Лк. 8:3).

Більше на сторінках Біблії вона не згадується.

Марія та Марфа з Вифанії

Сестри Лазаря, якого воскресив Господь. Згадуються у Євангеліях від Луки (10 розділ) та Іоанна (11 і 12 розділи). Обидві вони були присутніми при воскресінні Ісусом Христом їхнього брата Лазаря (Ін. 11:19-45).

Марія

Марія любила, коли до них приходив Спаситель: вона сідала біля Його ніг і уважно слухала Його Слово (Лк. 10:38). За декілька днів до Своєї хресної смерті Господь був у Вифанії, “де був Лазар померлий, якого Він воскресив з мертвих. Там приготували Йому вечерю… Марія ж, узявши літр нардового чистого дорогоцінного мира, помазала ноги Ісуса і обтерла волоссям своїм ноги Його” (Ін. 12:1-3).

На обурення Іуди та деяких інших учнів (див. Мф. 26:8): “А чому б було не продати це миро за триста динаріїв і не роздати убогим?” – Господь відповів: “Залиште її; вона зберегла це на день погребіння Мого” (Ін. 12:5,7). До речі сума в 300 динаріїв складала річну платню найманого робітника. Так що обурення учнів цілком зрозуміле. Втім, стосовно Іуди, як стверджує апостол Іоанн, це обурення мало іншу причину: “Сказав же він (тобто Іуда) це не тому, що піклувався про убогих, а тому, що був злодієм. Він мав при собі грошову скриньку і носив, що туди вкидали“.

Подібна подія згадується і в 26-му розділі Євангелія від Матфея: “Коли ж Ісус був у Вифанії, в домі Симона прокаженого, підійшла до Нього жінка з посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, що возлежав, на голову” (Мф. 26:6,7, див. також Мк. 14:3-9). Багато біблійних коментарів убачають у цій жінці, яку тут не названо по імені, саме Марію з Вифанії.

Ми не знаємо, чи ходила Марія з ароматами до гробу Господнього. Але знаємо, що, слухаючи Євангеліє, чинимо, як Марія, яка “благу обрала частку, яка не відніметься від неї” (Лк. 10:42).

Марфа

Про неї відомо тільки те, що вона піклувалася про велике частування для Божественного Гостя, Якого з любов’ю приймала у своєму домі (Лк. 10:40). Вона дуже хвилювалася, що не встигне все приготувати, і звернулася до Христа з проханням відпустити Марію допомогти їй. Господь похвалив Марфу за щире служіння, але наголосив, що сестра її Марія вчинила краще, слухаючи Слово Боже (Лк. 10:42).

В Євангелії від Іоанна Марфа засвідчила свою віру в Ісуса як очікуваного Месію: “Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, Який гряде у світ” (Ін. 11:27). Також, коли Христос “за шість днів до Пасхи прийшов у Вифанію“, там Йому приготували вечерю, на якій прислуговувала Марфа (Ін. 12:1,2).

Точно невідомо, чи ходила Марфа до гробу Господнього разом з іншими жінками-мироносицями. Але, цілком можливо, вона і тут послужила Йому серед “інших”, не названих в Євангеліях по імені.

Марія Магдалина

Найвідоміша з мироносиць. Походила з містечка Магдала (звідки і походить її прізвисько – “Магдалина”, євр. “Уродженка міста Мигдал-Ель”), що розташовувалося в Галилеї, на березі Галилейського озера. Що стосується життя Марії Магдалини, то відомо, що вона була одержима. Так, згідно з Євангелієм від Луки, Христос “зцілив від злих духів і недуг” Марію, звану “Магдалиною, з якої вийшло сім бісів” (Лк. 8:2). Причини її одержимості в Писанні не уточнюються. Відомо лише, що після зцілення, вона разом з іншими жінками служила Христовій проповіді “з майна свого” (Лк. 8:3).

У Новому Завіті ім’я Марії Магдалини згадується в шести епізодах:

  1. Коли вона була зцілена Ісусом Христом від одержимості бісами: “Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім бісів” (Лк. 8:2, також див. Мк. 16:9);
  2. Після цього вона пішла за Христом, служачи Йому “з майна свого” (Лк. 8:3): “Були тут і жінки, які дивилися здалеку; між ними були і Марія Магдалина, і Марія, мати Якова молодшого та Іосії, і Саломія, які і тоді, коли Він був у Галилеї, ходили за Ним і служили Йому” (Мк. 15:40,41);
  3. Вона була присутньою на Голгофі під час хресної смерті Спасителя: “Між ними були Марія Магдалина і Марія, мати Якова та Іосії, і мати синів Зеведеєвих” (Мф. 27:56);
  4. Стала свідком Його поховання: “Були ж там Марія Магдалина й інша Марія, які сиділи навпроти гробу” (Мф. 27:61);
  5. Стала однією з жінок-мироносиць, яким Ангел сповістив про Його воскресіння: “Після ж суботнього вечора, на світанку першого дня після суботи, прийшли Марія Магдалина та інша Марія подивитися на гріб” (Мф. 28:1), “Як минула субота, Марія Магдалина, Марія Яковова і Саломія купили пахощі, щоб піти помазати Ісуса” (Мк. 16:1);
  6. Вона першою побачила воскреслого Спасителя, спочатку прийнявши Його за садівника. Христос поручив їй повідомити апостолам про Своє воскресіння (див. Ін. 20:11-18).

У візантійській літературі розповідається про те, що після вознесіння Христового, коли апостоли розійшлися з Єрусалима проповідувати в усі кінці світу, разом із ними пішла й Марія Магдалина. Як оповідає передання, вона проповідувала в Римі: “Вітайте Маріам, яка побагато потрудилася для нас” (Рим. 16:6). Звідти вже літня Марія Магдалина переселилася в Ефес, де трудився апостол Іоанн (згідно з переданням, саме з її слів апостол написав 20-й розділ свого Євангелія. Варто відзначити, що найбільше відомостей про Магдалину з чотирьох євангелістів надає саме Іоанн). В Ефесі вона і завершила свій земний шлях.

Підготував: Михайло Лукін

Додаток: Шанування Марії Магдалини
Свята Марія Магдалина, Наталя Клімова

Як вже зазначалося, Марія Магдалина є найвідомішою з мироносиць, ім’я якої з часом обросло безліччю легенд. Це все сталося через різне вшанування Марії Магдалини в Православній і Католицькій церквах.

Православ’я шанує її згідно з євангельським текстом – виключно як жінку-мироносицю, яка була зцілена Христом від семи бісів і фігурує лише в шести епізодах Нового Завіту.

У православній традиції не сталося ототожнення Магдалини з кількома іншими євангельськими жінками. На відміну від Католицизму, ці жінки традиційно шанувалися окремо.

У католицькій традиції Марія Магдалина, яка зветься прямо по імені лише в перерахованих вище новозавітних епізодах, була ототожнена ще з кількома євангельськими персонажами:

  • Марією, яка згадується в Євангелії від Іоанна як сестра Марфи і Лазаря, які приймали Ісуса у своєму домі у Вифанії (Ін. 12:1-8)
  • безіменною жінкою, яка підійшла до Ісуса “з посудиною дорогоцінного мира” і злила миро Ісусові на голову (Мф. 26:6-7, Мк. 14:3-9)
  • безіменна грішниця (блудниця), яка омила ноги Христові миром у домі Симона фарисея (Лк. 7:37-38).

Таким чином, Магдалина, ототожнюючись з цими персонажами, набуває риси блудниці, яка кається. Її головним атрибутом стає сосуд з миром.

Згідно цієї традиції, Магдалина заробляла розпустою, але побачивши Христа залишила ремесло і стала слідувати за Ним, потім у Вифанії омила Його ноги миром і обтерла своїм волоссям, була присутньою на Голгофі і т.д.

Однією з основних причин ототожнення Магдалини з блудницею є визнання Західною Церквою того факту, що саме вона була тією безіменною жінкою, яка омила ноги Ісуса миром: “І ось жінка з того міста, яка була грішницею, довідавшись, що Він перебуває в домі фарисея, принесла алавастрову посудину з миром і, припавши до ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слізьми і обтирати волоссям голови своєї, цілувала ноги Його і мастила миром” (Лк. 7:37, 38).

Проблема узгодження євангельських оповідань про помазання Ісуса анонімною жінкою вирішувалася Церквою по-різному. Зокрема, святий Августин вважав, що всі три помазання були здійснені однією і тією ж жінкою. Климент Александрійський і Амвросій Медіоланський також допускали, що може йтися про одну і ту ж жінку.

Ототожнення усіх жінок, які фігурують в євангельських оповіданнях про помазання Ісуса, з Марією Магдалиною остаточно буле здійснено Папою Римським святим Григорієм Великим (591 рік): “Та, яку Лука називає грішною жінкою, яку Іоанн називає Марією (з Вифанії), ми вважаємо, є та Марія, з якої сім бісів були вигнані згідно Марку” (23 омилія). Не вказаний же гріх Марії Магдалини/Марії з Вифанії був представлений як розпуста, тобто проституція.

У народній свідомості жителів середньовічної Європи образ блудниці Марії Магдалини, яка кається, отримав надзвичайну популярність і закріпився до наших днів.

У XX ст. Католицька Церква, прагнучи до виправлення можливих помилок тлумачення, пом’якшує формулювання – після реформи в календарі Novus Ordo 1969 року Марія Магдалина вже не фігурує як “та, що кається”. Але, незважаючи на це, її по нинішній день традиційно сприймають як блудницю, яка розкаялася. Це сталося завдяки впливу величезної кількості витворів мистецтва, які були присвячені на протязі кількох століть саме такому образу Марії Магдалини.

За матеріалами Вікіпедії