Чим зайнятися в останній шкільний рік

Хочу сказати тобі і ще дещо – дуже приємну і при цьому неймовірно таємничу річ. Почну з таємничої сторони. Слухай уважно. Богові вже відомо все про твої іспити. Він знає навіть, які питання тобі попадуться. От було б чудово, якби Він сказав, що це будуть за питання, вірно? Наприклад, уві сні. Як було б чудово! Чи, допустимо, сказав би мені, а я б сказав тобі. От би було диво! Але це не все, таємничість тут не закінчується. Річ у тім, що Бог знає – вже зараз, – поступиш ти чи ні. Абсолютно точно. І знає, на який факультет тебе зарахують. Усе наше життя перед Ним – як на долоні. Йому вже усе відоме – так, як якби це було вже зараз.

А хочеш проникнути в цю таємницю, опинитися в атмосфері Божий? Спробуй. Упіймай цей хід думок, увійди туди, де панує щонайповніша довіра Господові, довірся Йому. У Бога панують мир і спокій, хоча Йому відомо, що на землі зараз десь спалахне війна або станеться землетрус, цунамі. Він усе це знає, але не бентежиться, бо в Нього інша логіка.

Спробуй і ти відчути в собі все це, скажи: «Що б не сталося – Господь знає. Довірюся течії Його річки, яка є Любов. Заспокойся. Моє життя – у руках Божих, Він усе бачить. І тому – не хвилюватимуся».

Як казала одна абсолютно проста віруюча людина – «Будь що буде». Зроблю усе, що можу. А потім – будь що буде. Врешті-решт, що ще мені залишається робити? Божеволіти?

Мені розповідали один випадок із старцем Порфирієм. Одна його духовна дочка – молода дівчина, наполеглива і старанна, – ніяк не могла запам’ятати прочитаний текст. Що б вона не прочитала, усе тут же забувалося. І от перед самим іспитом старець зателефонував їй і велів уважно прочитати певні сторінки підручника (зрозуміло, у самого старця не було цього підручника перед очима). «Відкрий сторінку 86, потім 123, і ще от цю, цю і цю – і уважно прочитай такі і такі місця, – сказав старець. – Уважно прочитай!»

І наступного дня, коли дівчина прийшла на іспит, їй дісталися питання саме за цими темами! Уявляєте? Не пам’ятаючи себе від радості, вона зателефонувала після іспиту старцеві. «Господь попустив це, – сказав він їй, – бо бачив, як ти втомилася. При тому, що не лінувалася, не байдикувала – а просто не могла запам’ятати прочитане». Отже це не як багато хто мріє: «От би Бог мені підказав, які питання попадуться, я б їх прочитав і склав іспит без проблем! От би мені таке диво!» А для чого тобі це диво? Схоже, навчання для тебе – це тяжка повинність, от ти і шукаєш легких шляхів. Але важливо любити те, що робиш! Любити!

Річ у тім, що одного розуму тут недостатньо. Якщо, звичайно, ми говоримо про божевільного дослідника, а не про вузьколобого фахівця. Божевільний у даному випадку – той, хто має божевільний ентузіазм. Людина, якій подобається її справа, так що без неї вона не уявляє, як жити. Наука осягається серцем. І матеріал засвоюється, коли ти його полюбиш. Коли закохуєшся в те, що робиш, коли в тобі усе палає. Коли займаєшся, не дивлячись на годинник, бо час біжить непомітно. Коли навчання перетворюється на захоплюючу гру – не в тому сенсі, що тепер усе легко, а в тому, що отримуєш задоволення від занять.

Інакше, дорогі друзі – можливо, зараз вже пізно говорити про це, але все таки, – як можна займатися тим, що тобі не подобається? Тільки тому, що так вирішили ваші батьки? Гаразд, нехай так, поступися їм. Але згодом ти зрозумієш, що неможливо полюбити те, до чого не лежить серце.

Буває, що батько-лікар і дітей своїх хоче бачити лікарями. Але якщо в них немає таких здібностей, друже мій? Що робити? Якщо твоїй дитині не подобається медицина, для чого примушувати? У мене є друзі, знайомі, духовні чада, які, провчившись 4-5 років на одному факультеті, переходили на інший. Вони не могли більше над силу займатися нелюбимою справою.

Тому я запитую вас зараз: ви дійсно любите те, що робите? Математика, хімія, фізика, старогрецька мова – вам це правда подобається? Особисто я люблю те, що зараз роблю. Незрозуміло, як. Просто люблю, і це почуття йде зсередини.

А якщо не любиш, як можна цим займатися? Звідси і проблеми. Ти просто не полюбив по-справжньому те, що вибрав. Те, до чого прагнеш.

І от ще що. Цей рік, ці місяці – небезпечний час. Час симпатій, що швидко змінюються. Будь обережний. Ні, якщо зараз ти закоханий виключно в навчання – усе буде гаразд. Але якщо твої почуття спрямовані на протилежну стать – скажемо як є, – це може збити, заплутати тебе, і ти припустишся безліч помилок. Будь обережний. Зараз – час самовіддачі, коли необхідно прикласти максимум зусиль. І дуже часто молоді люди твого віку, не знайшовши задоволення в навчанні, перемикаються на інші види любові: активно знайомляться, заводять стосунки, віддаються почуттям.

Дорогі мої юні християни, ви саме цим вирішили зайнятися в останній шкільний рік? Коли попереду іспити, коли життя вимагає від вас максимальної напруги. Коли не устигаєш дух перевести від репетиторів, контрольних, тестів і шкільних заліків! А у вас замість цього – потік повідомлень: «Коли побачимося? Як справи? Що робиш?» Та звідки в тебе стільки часу на все це? Невже ти не розумієш: коли серце починає відволікатися на романтичні почуття, сердечка, на навчанні зосередитися неможливо! Це ж смішно. І саме зараз ти вирішив зайнятися почуттями.

Не потрап у цю пастку, бо так легко можна провалити іспити. А цього не повинно бути! І не буде! Жодних двійок ніхто тобі не поставить. Так, усе це я зараз кажу вам, бо мета нашої сьогоднішньої передачі – підтримати, зміцнити вас хоч трохи. Але якщо усе буде так, як я щойно описував, – ви програєте. І знаєте, чому? Бо зараз ви займаєтеся тим, що і так буде – але потім. Чим? Стосунками, знайомствами та іншим. Усе це важливе не зараз, а буде важливим потім. Але ви чомусь саме тепер хочете цим займатися. І в результаті те, що треба б робити зараз, а саме: навчання, підготовка у виш і так далі – відкладається на потім. І коли нарешті ти вирішиш знову взятися за підручники, буде вже пізно.

А прийде час одружуватися – і скільки, виявляється, ще потрібно зробити! І диплом, і магістрат, і дисертація – загалом, навчання, навчання і навчання. Так і доживають люди до сорока років без сім’ї і дітей. А коли їм кажуть: «Добре б тобі одружитися», то у відповідь чуєш: «Не зараз. У мене навчання в Лондоні, стажування в Америці», і так далі, і так далі.

Навіщо робити усе навпаки? Визначся зараз, чого ти хочеш. Вибери факультет, поступи, закінчи, а потім займешся іншими справами! Так-так, адже важливо не лише поступити, але і грамотно закінчити – захиститися, отримати диплом, завершити наукову роботу або відслужити в армії, загалом – зробити усе, що від тебе потрібно в цей період. І потім вже спокійно створювати сім’ю, і не в сорок років, а раніше. Для чого, поясніть мені, усю свою молодість, свої кращі роки гаяти на навчання?

Зараз ви мене запитаєте: але як усе це взаємопов’язане – шлюб, навчання і т. д.? Взаємопов’язане, як не дивно. Саме так було в мене, коли у вісімнадцять років я вступав до університету. Ким я є зараз, безпосередньо пов’язане з тим, що я вибрав тоді. І чи зможеш ти вчасно створити міцну, щасливу сім’ю, також залежить від того, що сьогодні для тебе в пріоритеті. Саме зараз закладається усе потрібне. Потім можна і запізнитися. «Але ж усе можна виправити! – заперечите ви. – І помилки зокрема». Зрозуміло. Просто зараз я хочу попередити вас про серйозні помилки, які можна запобігти. І упевнений, що ви зможете уникнути їх, якщо в даний момент докладете зусилля – хай і з останніх сил.

Сподівайтеся на Бога, але і про навчання не забувайте. Як мовиться: «Чини так, ніби усе залежить тільки від Його, Його чудес. А з іншого боку, живи так, ніби усе залежить тільки від тебе і твоїх зусиль».

З’єднай у собі ці дві протилежності. Два в одному. Це важко. Коли сідаєш за книги, не треба думати, що усе це нісенітниця і Господь Сам просвітить тебе в потрібний момент. Ні. Слід займатися! Не роздумуй зараз про Бога. Адже ти говориш так не тому, що віриш у Нього, а тому що тобі важко.

Одна людина якось прийшла до Антонія Великого і сказала йому: «Отче, помолися, щоб у мене вийшло те і те!» На що святий відповів: «Тобі не допоможе ні моя молитва, ні Сам Господь, якщо ти не старатимешся». Тобто якщо людина не хоче працювати, марно міркувати про Бога і молитву. Марно говорити: «Отче, помолися!» Молитва невід’ємна від твоїх зусиль. Звичайно, я помолюся, і знайомих своїх попрошу помолитися, і ченців на Афоні, і ти сам молися, і проси про це інших людей, які люблять тебе, думають і піклуються про тебе. І Господь просвітить тебе, молитва допоможе неодмінно. Але не потрібно думати, що доки всі навколо моляться, ти можеш спокійно відпочивати.

Доведеться постаратися. Нехай навчання забирає останні сили, але це треба, якщо згодом ти хочеш радіти успіхам, бачити своє ім’я серед зарахованих абітурієнтів або отримати лист з вишу: «Вітаємо! Ви – наш студент!» Слава Богу!

Автор: архімандрит Андрій (Конанос)