Духовна «теплість»

«Знаю твої діла; ти ні холодний, ні гарячий; о, якби ти був холодний або гарячий! Але оскільки ти теплий…» (Одкр. 3:15,16), – цей образ, запозичений з Одкровення Іоанна Богослова, стосується більшості людей, які регулярно відвідують Церкву і вважають себе цілком віруючими людьми. І мова тут йдеться не про церковних лицемірів (вони більше холодні, ніж теплі), а про людей, які свого часу дійсно шукали Бога у своєму житті… і знайшли.

А потім вирішили, що вони точно знають, де перебуває Бог, і тому не варто далі Його шукати. Проте насправді це дещо не так, точніше, зовсім не так: «Дух дише де хоче, і голос його чуєш, але не знаєш, звідки він приходить і куди йде» (Ін. 3:8). Хоча багато хто продовжує переконувати себе, що знає, де перебуває Бог… Певно, для них так зручніше.

Які ж ознаки, симптоми цієї духовної «теплості»? Їх, загалом, може бути безліч, проте сьогодні хотілося звернути увагу лише на одну з них – байдужість до Слова Божого. Ця байдужість може набувати вигляду не тільки відкидання Слова, його ігнорування, але й банального звикання, що багатьма сприймається не всерйоз, хоча це може бути першим симптомом духовної «теплості». Цю думку хотілося б проілюструвати наступним прикладом:

Ця історія пов’язана з ім’ям видатного лондонського проповідника XIX ст. Чарльза Сперджена. Слухач попросив його пояснити якийсь текст з Біблії:

– Знаєте, мене дуже турбує це місце, бо я його не розумію.

– Мене набагато більше турбують ті місця в Біблії, які я добре розумію, – відповів Сперджен.

«Будьте ж виконавцями слова, а не тільки слухачами, які самих себе обманюють» (Як. 1:22), – так можна підсумувати цю коротеньку історію. Проте багато людей вперто намагаються відшукати якийсь «тайний код» Біблії, розтлумачити пророцтва, вирахувати точну дату «кінця світу», і т. д. і т. п.. Хоча насправді «тайний код» вже давно відомий – це любов: «Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (Ін. 3:16). І ми у свою чергу повинні послуговуватися цим «кодом» у житті: «Люби ближнього твого, як самого себе» (Мф. 22:39). Як таке взагалі можна не помічати? – Насправді, ще й як можна, вся історія Церкви свідчить про це.

Або ж ще один із симптомів духовної «теплості», коли незручні для нас місця Біблії ми пропускаємо повз свою увагу: ніби текст читаємо (слухаємо), проте через себе, власне сумління не пропускаємо. Як, наприклад, такий текст: «Але ви любіть ворогів ваших, добро творіть і позичайте, нічого не сподіваючись; і буде вам нагорода велика, і будете синами Всевишнього; бо Він добрий і до невдячних, і злих» (Лк. 6:35).

Як таке можна втілити у власному житті? «Для людей це неможливо, та не для Бога, бо все можливо Богові» (Мк. 10:27). Цей текст наведений тут не з метою виправдати власну безпорадність, а з метою просто вказати напрям, яким ми повинні слідувати, щоб хоч у мікроскопічній мірі втілити цей Божий заклик у власному житті Адже недаремно Христос веде далі: «Отже, будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний» (Лк. 6:36).

А наше милосердя до ближніх вертається Божим милосердям до самих нас: «Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть» (Мф. 5:7). Інакше на нас може збутися Христове попередження з Одкровення: «Але оскільки ти теплий, а не гарячий і не холодний, то викину тебе з уст Моїх» (3:16).

Редакція сайту

Усе по темі: 19 неділя після П’ятидесятниці


Ваш коментар: