Йосиф Аримафейський та Никодим

Поховання Христа, Карл Блох

Йосиф Аримафейський згадується всіма 4 євангелістами при описі поховання Христового. Родом Йосиф був з міста Аримафеї або Рамафи (Рами), звідки і отримав таке прізвисько. Згідно з євангелістом Марком, Йосиф “поважний радник, який і сам чекав Царства Божого” (Мк. 15:43). З Євангелія від Матфея відомо, що Йосиф Аримафейський був “багатим чоловіком” і “також вчився в Ісуса” (Мф. 27:57). Важливу деталь до образу Йосифового додає євангеліст Лука, повідомляючи, що він був “чоловік благий і праведний” і не брав участь у засудженні Спасителя (Лк. 23:50-51). Євангеліст Іоанн, уточнюючи відомості попередніх євангелістів, говорить про Йосифа Аримафейського як про таємного (“з остраху перед юдеями“) учня Ісусового.

Після смерті Спасителя Йосиф скористався своїм високим статусом, щоб попросити в Пилата тіло Ісусове для поховання. Коли дозвіл був отриманий, він зняв тіло Спасителя з хреста, обвив його плащаницею, поклав у гроба, що був витесаний у скелі, і, приваливши камінь до дверей гробниці, віддалився (Мк. 15:43-46).

У похованні розіп’ятого Ісуса, Йосифу допомагав праведний Никодим: він “приніс суміш смирни та алое, близько сотні літрів” (тут мається на увазі давньоримська міра ваги лібра (літра – грецькою), що дорівнює 327 гр., тобто Никодим приніс близько 30 звичайних літрів дорогої рідини з бальзамуючим ефектом) щоб умастити тіло Ісусове (Ін. 19:38-40). Про Никодима ми дізнаємося лише з Євангелія від Іоанна: він був фарисеєм, членом Синедріону, як і Йосиф, таємним учнем Ісуса Христа. Окрім цього випадку Никодим ще двічі згадується в Євангелії від Іоанна:

  1. У 3-му розділі описується його таємний візит вночі до Ісуса, під час якого Христос розповідає про необхідність народження згори.
  2. У 7-му розділі Никодим виступає на захист Ісуса на зборах фарисеїв, які обговорювали можливість арешту Ісуса під час свята Кущів.

Слід уточнити, що в той час прості люди ховали своїх мерців у землі, багаті могли собі дозволити кам’яну гробницю. Через низенькі двері крізь маленький коридор можна було потрапити у власне похоронну камеру, приміщення площею близько 4 м2. З одного боку, було витесане поглиблення для розташування тіла, а з другого боку – невеликий простір для відвідувачів гробниці. Вхід у гробницю завалювався великим круглим каменем, який при необхідності можна було відвалити. Юдеї намащували тіло сумішшю з алое і смирни, щоб віддалити розкладання, оскільки вони ще протягом кількох днів відвідували своїх мертвих у гробниці.

Йосиф Аримафейський не допустив, щоб тіло Господнє було кинуте в загальну могилу, як тіла двох розіпнутих разом з Ним розбійників. Ця гробниця не була сімейним склепом, але, очевидно, була спеціально ним підготовлена (див.: Мф. 27:60; Ін. 19:41). Апостол Іоанн пояснює причину того, що Спаситель був похований у новому гробі, в якому “ще ніхто ніколи не був покладений“, вказуючи, що так було зроблене “ради п’ятниці юдейської, тому що гріб був близько” (Ін 19:42). Крім того, він повідомляє, що печера, яку приготував Йосиф, знаходилася в саду (Ін. 19:41). У факті поховання Ісуса в гробниці заможного багато людей убачають виконання пророцтва Ісаї: “Йому призначали гріб зі злочинцями, але Він похований у багатого, тому що не вчинив гріха, і не було неправди у вустах Його” (Іс. 53:9).

Святитель Іоанн Златоуст припустив, що Йосиф Аримафейський міг бути учнем Господнім з числа апостолів від 70 і, ймовірно, був відомий Пилатові. Те, що Йосиф і Никодим принесли пахощі, які мали бальзамуючу дію і не давали тілу скоро піддатися тлінню, за словами святителя, показує, що вони “думали про Христа, як про просту людину”. Згідно блаженному Ієроніму Стридонському, слова євангеліста про багатство Йосифа Аримафейського свідчать не про марнославство ап. Матфея, який хотів показати, що в Ісуса був учнем знатний чоловік, а служать поясненням того, як Йосиф Аримафейський зміг отримати тіло Господнє в Пилата. За словами святителя Кирила Александрійського, Йосиф і Никодим – два законні свідки (Втор. 19:15) істинності смерті та поховання Ісуса Христа.

Історично так склалося, що Йосифа Аримафейського вважають своїм покровителем трунарі і могильники. Комусь цей факт може здатися смішним, але люди часто прагнуть освятити, надати більшій сенс своїй роботі, діяльності, шукаючи до них паралелі у Священній історії. Головне в цьому, наслідувати кращі властивості свого небесного покровителя: у даному випадку – Йосифа Аримафейського, який не дивлячись на явну небезпеку, вшанував свого Вчителя, Господа нашого Ісуса Христа.

Підготував: Михайло Лукін