Особливості Євангелія від Марка

Коли починаєш порівнювати Євангеліє від Марка з іншими євангельськими текстами, то виявляєш, що оповідання Марка – найкоротше: практично усе, про що він говорить, вже розказано Матфеєм, Лукою та Іоанном. От чому в перші віки християнства Марко був названий словом abbreviator – «скорочувач». Зі сталої точки зору, Євангеліє від Марка – це скорочений текст Євангелія від Матфея. Така думка існує вже майже 1700 років і пов’язана з традиційним датуванням Євангелія від Марка. Воно займає в каноні друге місце – тим самим як би підтверджується, що написане воно після Євангелія від Матфея.

Усі візантійські письменники так чи інакше згодні з тим, що Марко молодший за Матфея. Але якщо уважно учитуватися в текст Євангелія від Марка і порівнювати, як описані ті чи інші епізоди в нього і в кожного з трьох інших євангелістів, то стає ясно, що не Марко скоротив Матфея, а як раз навпаки: Матфей використовував Марків текст.

Скажімо, у Марка говориться про Спасителя: «І не міг створити там ніякого чуда… І дивувався невір’ю їхньому» (Мк. 6:5,6). У Матфея про те ж сказано: «І не створив там багатьох чудес через невір’я їхнє» (Мф. 13:58). Ми бачимо, що в Матфея текст пом’якшений: «не міг» замінене на більш нейтральне – «не створив»; Марко каже прямо – «ніякого чуда», Матфей – «не створив там багатьох чудес». Таких прикладів немало. «Зцілив багатьох», – каже Марко (1:34). «Зцілив усіх», – каже Матфей (8:16). Таким чином, «гострі кути», які збережені в Євангелії від Марка, в Євангелії від Матфея згладжені. Можна навести інші докази того, що Євангеліє від Марка написане раніше за Євангелія від Матфея.

Але важливо зауважити ще інше: коли йдеться про конкретні події, Марко, незважаючи на свою вражаючу стислість, описує їх набагато детальніше, ніж Матфей. Я вже не раз говорив про феномен Марка: цей євангеліст допомагає нам побачити на власні очі те, про що він розповідає.

От сліпий на ім’я Вартимей підбігає до Ісуса, щоб зцілитися. Марко додає: «скинув з себе верхній одяг» (10:50). І ми бачимо цей рух: сліпий Вартимей скидає плащ і в одному хітоні підбігає до Ісуса.

Багатий юнак приходить до Спасителя з питанням: «Що мені робити, щоб життя вічне успадкувати?» Цей епізод є і в Матфея, і в Марка, і в Луки. Але тільки в Марка сказано: «Упав перед Ним на коліна і запитав» (10:17). Це зауваження – «упав перед Ним на коліна» – не змінює ні сенсу розповіді, ні навіть стилю його, але воно допомагає нам побачити сцену на власні очі.

Чи жінка, яка з алавастровою посудиною дорогоцінного миру прийшла до Ісуса. У Марка і Матфея сказано, що вона злила його на голову Ісуса; у Луки та Іоанна вона проливає миро Йому на ноги і обтирає їх своїм волоссям. І тільки в Марка зафіксована така деталь: жінка, «розбивши посудину (виділено мною. – Г. Ч.), злила Йому на голову» (14:3).

Нарешті, буря на морі Галилейському. Ісус спить. Євангеліст Марко підкреслює – «на кормі на підголівнику» (4:38), тобто на високій частині корми. І знову: зауваження це, що не вносить у сенс розповіді абсолютно нічого нового, зроблене заради одного – щоб створити зоровий образ того, що відбувається.

Можна навести багато інших прикладів, коли євангеліст Марко допомагає нам як би на власні очі побачити сюжети, які ми добре знаємо з текстів Матфея і Луки. І якщо Євангеліє від Матфея адресоване передусім нашому розуму, то Євангеліє від Марка – завдяки тому, що воно орієнтує на зорові образи, – підключає нашу емоційну сферу.

Це досить цікава особливість. Річ у тім, що Марко – дуже поганий письменник. Важко знайти інший текст грецькою мовою, який був би настільки недосконалим. Але пам’ятаєте, як вигукують апостоли Петро та Іоанн: «Ми не можемо не говорити про те, що бачили й чули» (Діян. 4:20)? Так, Петро з Іоанном теж не проповідники, не оратори, вони не вміють говорити публічно, не виходить це в них – але вони не можуть не говорити про те, свідками чого вони були. Проповідь Спасителя до такої міри переповнює їх, що вони просто не в силах мовчати.

Так само і євангеліст Марко. Він ніколи не вчився мистецтву розповіді. Він абсолютно не вміє розповідати так, як прекрасний письменник Лука або старанний, молитовно налаштований Матфей. Але Марко, проте, робить те, що в його силах, бо його переповнює Блага Звістка і він не може не ділитися нею з людьми, що його оточують.

Марко майже не використовує минулого часу – у нього завжди час нинішній. Це ще одна яскрава відмінна риса в його абсолютно особливому стилі оповідання. Крім того, він часто починає речення із сполучнику «і». Можна налічити в Марка до сорока таких речень підряд. І ще він любить два слова: негайно й знову. За такі речі вчителька літератури знижує учневі оцінку. Але Марко не може по-іншому. І через це Євангеліє від Марка стає абсолютно унікальним свідоцтвом про Спасителя. Саме літературна недосконалість робить це Євангеліє дивним свідоцтвом безперечної достовірності.

Описуючи, наприклад, помноження хлібів, євангеліст Марко говорить, що люди були розсаджені апостолами на лужку, як овочі на грядці. Він вживає слово прасіай – грецькою «грядки». Для того, щоб показати, як були розсаджені люди, євангеліст згадує про овочі, які ростуть на грядках. Вираз настільки несподіваний, що перекладач навіть не зумів це прасіай перекласти засобами української мови і написав «рядами» (Мк. 6:40). А насправді йдеться не про ряди взагалі, а саме про ряди в городі.

Розповідаючи про преображення Ісуса (здається, немає більш містичної сцени в усьому Євангелії), Марко, підшукуючи відповідні слова, раптом згадує про білильника, який вибілює полотно, і каже так: «Одяг Його став блискучим, дуже білим, мов сніг, як жоден білильник не може вибілити на землі» (9:3).

І так на кожній сторінці є щось, що видає в Марці дуже поганого літератора і в той же час якось по-особливому підтверджує достовірність його Євангелія.