Христове пророцтво та його виконання

Пророцтво про руйнування храму, Джеймс Тіссо

У Євангелії від Луки є місце, яке відразу не легко зрозуміти. Розповідаючи про останні дні світу, Христос каже: “Коли ж побачите Єрусалим, обложений військами, знайте, що наблизилося запустіння його. Тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжать у гори; і хто в місті – нехай виходять з нього, а хто в околицях – нехай не входять до нього” (Лк. 21:20,21). Виходить, що Христос попереджає про кінець світу, що гряде, лише тих, хто знаходитиметься в Юдеї та Єрусалимі. А що ж тоді робити усім іншим? І в які гори тікати?

У цьому євангельському епізоді є ще один незрозумілий момент. Розмова Христа з учнями почалася з того, що деякі з них стали захоплюватися величчю і багатством Єрусалимського храму, а Христос сказав, що вся ця пишність буде зруйнована, і від храму не залишиться каменю на камені. І тоді приголомшені учні почали розпитувати – коли це буде і за якими ознаками можна буде дізнатися про наближення цього часу. Але замість прямої і зрозумілої всім відповіді Христос чомусь починає розповідь про кінець світу і ознаки Свого другого пришестя. У числі інших знамень останніх часів Він згадує і Єрусалим, оточений військами.

Проте після руйнування Єрусалимського храму минуло вже майже дві тисячі років, а останні часи так і не настали. І сьогодні в людей, які читають Євангеліє, закономірно виникає питання: про що ж, власне, розповідав Христос учням?

Слова Месії

Для того, щоб зрозуміти ці слова Христові, необхідно спочатку відповісти на інше важливе запитання: кому були адресовані ці слова? Здавалося б, тут усе ясно – говорив Він зі Своїми учнями, майбутніми апостолами, які потім, після Його Воскресіння проповідували Євангеліє в різних країнах світу. Але не треба забувати, що учні Христові по вірі були юдеями. А релігійні погляди юдеїв у ті часи настільки відрізнялися від сучасного християнського світогляду, що тут потрібні певні пояснення.

Осереддям релігійних юдейських сподівань було очікування Месії – помазаника Божого. Після падіння Юдейського царства це слово для юдеїв стало означати царя, який відновить славу Дому Ізраїлевого і зробить Юдейське царство наймогутнішою державою світу, підпорядкувавши йому усі інші народи. Таким чином, очікуваний Месія сприймався передусім як видатний державний діяч. І в цьому сенсі учні Христові не були виключенням із загального правила. Упродовж усіх трьох років проповіді Спасителя вони з нетерпінням чекали, коли ж Він, нарешті, оголосить Себе Царем Юдейським, прожене римських окупантів і почне правити народом Ізраїлю. До самого Його розп’яття вони не могли зрозуміти сенс Його притч про те, що Царство Боже – не від світу цього. І навіть коли воскреслий Христос зібрав Апостолів перед Своїм Вознесінням, вони поставили йому єдине питання: «Чи не в цей час, Господи, відновлюєш Ти царство Ізраїлеві?» (Діяння 1:6). Тому слова Христові про руйнування храму прозвучали для них як грім серед ясного неба. Ні, учні, звичайно, знали, що Єрусалимський храм вже був колись зруйнований Навуходоносором і після закінчення Вавилонського полонення знову відновлений. Отже, потенційна можливість руйнування храму навряд чи могла їх збентежити сама по собі.

Але коли про знищення храму говорить Сам Месія… Якби Христос прямо сказав їм, що Храм і саме Святе місто будуть зруйновані вже через сорок років, вони просто не зрозуміли б, про що Він каже. В уявленні юдеїв, пришестя Месії і відновлення Юдейського царства було кульмінаційним актом історії людства, і Ізраїль мав стати непереможним. Слова Христові для апостолів могли означати лише одне – кінець світової історії. Єрусалимський храм після пришестя Месії (а вони визнали в Ісусі – Месію), за їх уявленнями, міг бути зруйнований лише в одному випадку – якщо весь світ рухне. Саме тому Христос майстерно поєднав розповідь про прийдешнє падіння Єрусалиму з описом ознак останніх часів. Знаючи про релігійні переконання учнів, Христос не хотів їх бентежити. Але розповісти їм про прийдешнє руйнування храму і захоплення Єрусалиму язичниками визнав за необхідне, нехай навіть у такій прихованій формі. Сенс цього пророцтва стане зрозумілим лише через три з гаком десятиліття, і щоб зрозуміти цей сенс, потрібен невеликий екскурс в ізраїльську історію.

Виконання пророцтва

Осада та руйнування римлянами Єрусалиму в 70 році, Девід Робертс

У 64-му році прокуратором Юдеї був призначений Гесій Флор. Жорстокість нового римського намісника в багато разів перевершила безчинства всіх його попередників. Достатньо сказати, що саме Гесій Флор скасував в Юдеї місцеве самоврядування, саме він розграбував скарбницю Єрусалимського храму, а після цього буквально завалив вулиці міста трупами місцевих жителів, які посміли обуритися таким святотатством. Насильства, влаштовані ним, викликали, нарешті, в Єрусалимі відкрите озброєне повстання, у результаті якого намісник у 66-му році відступив у Кесарію.

Отримавши звістку про події в Юдеї, намісник Сирії Цестій Галл на чолі великого війська вторгся в її межі. Здолавши опір у провінціях, Цестій підійшов до Єрусалиму, і через декілька годин римляни вже підступили до Верхнього міста (одна з частин Єрусалиму). Здавалося, що місто неминуче здасться, оскільки серед захисників були великі розбіжності, а, головне, римляни в багато разів перевершували їх у силі. Але в той самий момент, коли римська армія була готова до останнього штурму, а місцеві жителі – до смерті, Цестій раптом віддає наказ відступити.

Історики досі не можуть пояснити цей факт. Побачивши відступаючі римські частини, захисники підбадьорилися і, вийшовши з міста, завдали римлянам нищівної поразки, змусивши Цестія з ганьбою тікати. Ізраїльські війська, переслідуючи армію Цестія, з такою безумною люттю обрушилися на ворога, що римлянам загрожувало повне знищення. Сам Цестій ледве уцілів під час цієї гонитви. Без суттєвих втрат ізраїльтяни, торжествуючи, з багатими трофеями повернулися в Єрусалим. Жителі міста вирішили, що він врятований і римському володарюванню настав кінець. Людей охопило неймовірне натхнення, справжнісінька ейфорія. Здавалося, збуваються пророцтва про прийдешній тріумф Ізраїлю над усіма народами, і от-от прийде “справжній” Месія і зробить Ізраїль щонайпотужнішою світовою державою. У тому, що могутній Рим вимушений був надовго відступити (удар у відповідь стався лише через два роки), юдеї бачили безпосереднє втручання Боже.

І лише Єрусалимські християни не брали участь у загальних урочистостях і приготуваннях до подальшої війни з Римом. Облогу Єрусалиму Цестієм вони сприйняли як обіцяний Спасителем знак падіння Єрусалиму, що наближається. Обіцяне знамення було дане, і тепер всякий, слухняний словам Христовим, мав можливість врятуватися. Напевно, це було нелегко – всупереч загальному тріумфуванню, незважаючи на уявну перемогу, повірити пророцтву. Адже йшлося не просто про якусь внутрішню незгоду, а про вчинок, що виглядав в очах оточення щонайменше дивно. Тікати з Єрусалиму, коли лише мить залишилася до повної і остаточної перемоги над Римом?

А тим часом події прийняли такий оборот, що не юдеї, ні римляни не могли перешкодити виходу християн. Коли захисники міста погналися за відступаючими військами Цестія і супротивникові було не до них, християнам відкрився вільний шлях до втечі. Облога ж почалася в той час, коли юдеї зібралися в Єрусалимі на свято Кущів, тому і з боку юдеїв по всій країні нікому було перешкоджати втечі християн. І ті, не гаючи часу, переправилися за Йордан, у місто Пелу.

Цей дивовижний порятунок християнської общини і був одним з наслідків пророцтва, яке Христос через апостолів дав Церкві. Передбачаючи усі жахи і лиха, які мали обрушитися на Єрусалим, Христос хотів врятувати усіх жителів міста. Адже слова Його були адресовані не лише учням і послідовникам, але всім юдеям: “Тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжать у гори; і хто в місті – нехай виходять з нього, а хто в околицях – нехай не входять до нього“.

Але уціліли лише ті, хто вірив словам Спасителя більше, ніж власним очам. Доля інших жителів Єрусалиму виявилася настільки страшною, що навряд чи в останні часи перед кінцем світу людям доведеться зазнати страждання жахливіші за ті, що спіткали нещасних в обложеному Єрусалимі. У цьому, очевидно, ще одна причина змішення ознак руйнування храму і кінця світу в словах Христових, коли Він каже: “Бо тоді буде велика скорбота, якої не було від початку світу донині і не буде“.

Автор: Олександр Ткаченко