Любов, закоханість, пристрасть – у чому різниця?

– Яка різниця між закоханістю і любов’ю, між любов’ю і пристрастю?

Як правило, пристрасть – це те, що для себе, те, що мені, те, що я хочу, без чого я не можу, а любов – це те, що я готовий віддати іншому. Ще в дохристиянську епоху Аристотель дав точне визначення любові: це “бажання іншому блага”. А для християнина любов – це життя заради блага іншого. Любов може виявитися трагедією, внутрішньою драмою для людини в разі нерозділеності або через невиліковну хворобу коханого, а пристрасть – це біда, яку людина приносить у життя об’єкта пристрасті, від чого, передусім, страждає сам об’єкт, а не винуватець.

– Любов, закоханість, яким присвячена майже вся художня література, послані людині від Бога, а пристрасть як якийсь згусток енергії, біохімічна реакція – від лукавого?

Здебільшого те, про що пише художня література, все-таки є пристрасть. І пристрасть, яка опановує людину, стає блюзнірським збоченням від лукавого, диявольською пародією на те, чим має бути любов. Якщо головне в справжній любові – це жертва собою заради другого, і, передусім заради його вічного блага, то в пристрасті – володіння другим і бажання використовувати його в своїх егоїстичних цілях.

Це зовсім не означає, що те тяжіння, духовне, душевне, тілесне, емоційне, яке відчувають один до одного юнак і дівчина, чоловік і жінка, засуджується Церквою і є неприйнятним для християнина. Але це означає, що визнання пріоритету любовно-пристрасного спрямування над усіма іншими цінностями життя, у тому числі і над непорушними моральними, несумісне із справжнім християнством.

Що стосується пристрасті, то вона, безумовно, проявляється в певного роду біохімічних реакціях і в самій біофізиці людського організму, проте це далеко не все пояснює. Оскільки людина духовно-тілесна істота, то все, що відбувається з нею в духовному бутті, природно, знаходить відображення і в її тілесній складовій. Але не навпаки. Це не означає, що, проковтнувши ту чи іншу пігулку, викликавши в себе ті чи інші зміни складу крові, лімфи чи якихось органів тіла, можна полюбити іншу людину.

Можна продовжити за допомогою певних ліків статевий акт, але не можна за допомогою якихось пігулок полюбити, точно також не можна здолати свою пристрасть, завдяки тільки якимсь медичним процедурам.

– Чи обов’язкова взаємна закоханість жениха і нареченої?

Ні. І навіть абсолютно необов’язково бажати цього, якщо під закоханістю розуміти те, що зазвичай це слово означає у світській свідомості як якесь пристрасне захоплення другою людиною. Такого роду ідеалізація її душевно-тілесних якостей не дозволяє бачити свого коханого таким, яким він є, що найчастіше призводить до досить швидких наслідків – проблеми в сімейному житті, коли ілюзії розвіюються, і треба жити з реальною людиною, а не з тим, кого ти собі вигадав. Тому найбільш розсудливо і правильно – це спокійне сприйняття другого, радість про свого обранця, тверезе розуміння того, що саме він – той, кого я хочу бачити із собою поруч і кому сам постараюся не виявитися тягарем на решту життя. Ось це і є правильна основа для християнської сім’ї. Не треба створювати культу з пристрасної закоханості, що формується впродовж віків у позацерковному світі.

Куди як сильніше за цю закоханість та справжня подружня любов, коли люди рік за роком разом проходять життєвий шлях, що складається з радощів, бід, і всіляких негараздів і при цьому не зраджують один одного, до кінця залишаються разом. Це і є любов, яка незрівнянно вище за всяке захоплення, навіть якщо саме воно стає основою для створення сім’ї. А такого роду любов може бути набута і, як правило, швидше набувається, коли надмірної пристрасності на початку сімейного життя немає. Хоча я не кажу, що юнацька, так звана пристрасна, закоханість не може потім перерости в справжнє серйозне почуття. Безумовно, може. Але не треба бачити її неодмінною умовою створення сім’ї. І якщо ти просто і спокійно ставишся до свого обранця і тобі добре бути з ним поруч, але ти не палаєш пристрастю до нього, і, коли ви разом, зірки не розквітають сузір’ями над вашими головами, то це не перешкода для створення сім’ї. І не треба неодмінно чекати когось другого, з яким ти хотів би подібне відчувати. Повторюю: не треба робити культу з власної закоханості.