Шлюб і вікові рамки

– Яка вікова різниця допустима між женихом і нареченою?

З канонічного боку для шлюбу, в якому різниця між віком подружжя суттєва, немає перешкод, церковні статути їх не забороняють. Я знаю сім’ї, де дружина набагато старша за чоловіка, і це зовсім не перешкоджає їхньому подружньому життю. Знаю, де чоловік і дружина ровесники, і це не перешкоджає зміцненню авторитету чоловіка, безумовно, при свідомому і мудрому ставленні дружини. Але звичайно, коли чоловік за віком, за життєвим статусом, досвідченістю, йде на крок-другий попереду своєї дружини, як правило, це оптимальніше. Бо в цій ситуації на подружжя чекає менша кількість спокус, і їм буде легше увійти до доброго, благочестивого, розміреного устрою християнської сім’ї. Але повторю: тут немає якихось жорстких встановлень. Існують обмежуючі міркування, особливо, якщо різниця у віці в бік майбутньої дружини занадто велика. У цьому випадку ті, хто вступає в шлюб повинні замислитися про ті спокуси, які не зараз, а років через п’ятнадцять-двадцять можуть статися, і про те, чи вистачить любові, терпіння і мудрості, щоб з ними справлятися. Замислитися не лише про те, що є зараз, але і про те, що, можливо, буде потім. Втім, це важливо і в тому випадку, коли, скажімо, сорокарічний чоловік пропонує руку і серце двадцятирічній дівчинці, оскільки в такому рішенні є додаткова стосовно звичайної ситуації відповідальність. Адже коли чоловікові стане шістдесят, а дружині сорок, чи зможуть вони сприйняти так само один одного як і раніше: зріла молода жінка та чоловік, який почне входити в період старості?

– А якщо зрілій вже жінці зробив пропозицію молодий чоловік років на десять-п’ятнадцять за неї молодший, чи благословить Церква такий союз?

Вважати навіть таку різницю у віці абсолютною перешкодою для шлюбу не можна, інакше це було б відбито в церковному законодавстві, у церковних канонах, де вказуються різні ситуації, коли не може бути звершене Таїнство Вінчання. Так що, у принципі, можливість союзу двох людей з дуже значною різницею у віці існує.

Проте перш ніж наважитися на такий крок, треба (особливо тому, хто старший) як слід подумати і оцінити, по-перше, власні сили, а по-друге, спонукання другого, молодшого партнера майбутнього союзу. І якщо дійсно в тому, хто молодший, його духовні і душевні спрямування настільки переважають над тілесними і світськими, що вже і в ці досить юні роки критерії створення сім’ї в нього церковні, а цінності сімейного блага цілком остаточні, то Бог їм у поміч.

Втім, варто придивитися і до того, чи немає в цьому бажання опинитися під м’яким крилом більш досвідченої жінки або, навпаки, під твердою рукою, що замінить керівну правицю матері, страхом перед відповідальністю, аж до втечі від реальності, яка виражається таким чином. Але, як правило, перші серйозні життєві труднощі перевіряють і спростовують ілюзорність подібного роду спрямувань.

– Скільки часу треба молодим, щоб зрозуміти: чи готові вони укласти шлюб чи ні?

Усе це нескінченно індивідуально. Тому я думаю, що вказувати якісь загальні часи і терміни, щось конкретне порекомендувати було б, принаймні, зухвало і неґрунтовно. Тут швидше можна сказати про дві крайнощі. Дошлюбний період не має бути настільки коротким, щоб спонукання закоханих до вступу в шлюб ґрунтувалося лише на перших, зовнішніх враженнях один від одного. Сподобалися зовні, тілесно-душевно: як він (вона) виглядає, як говорить, як посміхається, і серце запалилося сильною симпатією.

І обоє віруючі – значить, потрібно відразу ж визначитися зі вступом у шлюб. Людину ще не зовсім узнав, не бачив її в жодній серйозній життєвій ситуації. А що, якщо в її характері, у складі її душі, у тих соціальних умовах, в яких вона була сформована, у вихованні є щось, що для тебе по життю неприйнятне? Тому період попереднього такого роду пізнавання має неодмінно бути, і головне – пізнавання внутрішніх рис людини як особистості, як образу і подоби Божої.

З другого боку, цей період не має бути настільки тривалим, щоб прагнення людей один до одного встигло не лише вирости і дозріти, але і зів’янути, і засохнути. У надраціональному підході теж може бути перебір: треба ще один одного трохи краще узнати, от тата і маму я вже знаю, а тепер з бабусею і дідусем слід познайомитися, і ще потрібно з’їздити на батьківщину, подивитися на шкільних друзів, і ще зиму разом поспілкуватися, потім навесні город разом скопати, і от вже тільки після всього цього прийняти рішення. Яблуко має бути зірване вчасно: якщо воно зелене, то воно кисле, якщо воно перестигло, то воно чи червиве, чи всохле. Усьому свій час.

Зазвичай досвідчені священики рекомендують принаймні півроку-рік взаємного спілкування для того, щоб людям краще узнати один одного і прийняти остаточне рішення.