Невпинність молитви

Друга особлива тема Євангелія від Луки – тема невпинності молитви. У 11-му розділі є чудова притча: «Припустімо, що хто-небудь з вас, маючи друга, прийде до нього опівночі і скаже йому: друже! Позич мені три хліби, бо друг мій зайшов до мене з дороги, і я не маю чого дати йому. А той зсередини скаже у відповідь: не турбуй мене, двері вже зачинені, і діти мої зі мною на постелі; не можу встати і дати тобі. Кажу ж вам, якщо він не встане і не дасть йому по дружбі з ним, то через невідступність його, вставши, дасть йому, скільки той просить» (11:5-8).

Про це ж, тільки іншими словами, говориться на початку 18-го розділу, у притчі про неправедного суддю, «який Бога не боявся і людей не соромився»: «В тому ж місті була одна вдова, і вона, приходячи до нього, говорила: захисти мене від суперника мого. Але він довгий час не хотів. А потім сказав сам собі: хоч я і Бога не боюся і людей не соромлюсь, але, оскільки ця вдова не дає мені спокою, захищу її, щоб вона не приходила більш докучати мені. І сказав Господь: чуєте, що каже суддя неправедний? Хіба Бог не захистить обранців Своїх, що волають до Нього день і ніч, чи баритиметься до них?» (18:3-7).

Подібно до неправедного судді, Бог, Який праведний, невже не захистить волаючих до Нього день і ніч? Тим, хто невпинно стукає, тим відчинять. Тим, хто невпинно просить, тим дадуть. Це Матфей (7:7,8). Цей же вірш повторюється в Євангелії від Луки (11:9), а дві ці притчі є як би тлумаченням вірша: «Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам».

Така молитва тих, «що волають до Нього день і ніч», не може не бути безперестанною. Це слова з 87-го псалму, який ми читаємо на утрені під час шестипсалмія: «Господи, Боже спасіння мого, вдень я взиваю і вночі перед Тобою».

Ця безперестанна молитва пов’язана з якимсь особливим паланням християнського серця. Ісус каже: «Я прийшов вогонь звести на землю, і як хотів би, щоб він уже запалав!» (12:49).

Про який вогонь йде мова? Не про той, який знищує, а, звичайно, про той вогонь, про який кажуть апостоли дорогою з Еммауса в Єрусалим після того, як з ними йшов цієї дорогою воскреслий, але не впізнаний ще ними Спаситель: «Чи ж не палало в нас серце наше, коли Він говорив нам у дорозі і коли пояснював нам Писання?» (24:32).

Дорога в Еммаус, Роберт Цюнд

Ось це палання серця і є безперестанна молитва. Без нього, без цього палання, жодної безперестанної молитви не буде, буде тільки безперестанне повторення слів, яке зовсім не корисне, а, навпаки, навіть шкідливе.

Молитва, пов’язана з паланням серця, молитва, яка безперестанна, і взагалі молитва – це особлива тема Євангелія від Луки.

Гімн Захарії, як латиною зазвичай кажуть, Benedictus, – чудовий гімн, з яким батько Іоанна Предтечі звертається до Бога: «І Захарія, батько його, сповнився Духа Святого і пророкував, кажучи: благословен Господь Бог Ізраїлів, що відвідав народ Свій і створив визволення йому. І підніс ріг спасіння нам у домі Давида, отрока Свого». (1:67-69).

«Слава у вишніх Богу і на землі мир!» – співають ангели в саму ніч Різдва Христового і співаємо ми на початку утрені перед шестипсалмієм.

«Нині відпускаєш» – молитва старця Симеона, яка звучить під час кожної вечерні і якось особливо, – під час всенічної, присвяченої святу Стрітення, бо саме цього дня звернувся до Бога з молитвою старець Симеон.

Нарешті: «Радуйся, Благодатна! Господь з Тобою, благословенна Ти в жонах». Ці слова теж з Євангелія від Луки. Можна далі наводити приклади молитовних текстів. Усе Євангеліє від Луки сповнене духом молитви.