Царство

Для більшості людей (зокрема і релігійних) релігія – це набір правил. Дехто ці правила хвалить, дехто сварить, але ті і другі сходяться на тому, що це саме набір правил. Окрім правил, у релігії є ще священні тексти, в яких ці правила прописані.

Правила і тексти в християнстві є. Але центр християнства не тут. Християнство – це присутність. У Різдво ми святкуємо не послання Закону і не дарування священних текстів. Ми святкуємо з’явлення Бога, Який прийшов і оселився серед нас назавжди. Як каже євангеліст Іоанн: «Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог. Воно було споконвіку в Бога. Все через Нього сталось, і без Нього ніщо не сталося, що сталося. У Ньому було життя, і життя було світлом людям. І світло в темряві світить, і темрява не огорнула його І Слово стало плоттю, і вселилося між нами, повне благодаті й істини; і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця» (Ін. 1:1-5,14).

Грецьке дієслово, перекладене як «вселилося», має граматичну форму, що означає швидше «оселилося і продовжує мешкати». Бог прийняв на Себе людську природу, став одним з нас, в усім подібним до нас, окрім гріха.

Коли Христос вознісся до Отця, Він не позбувся тіла – праворуч Отця на небесах перебуває прославлена Людина; більше того, ця Людина перебуває серед Своїх вірних тут, на землі: «Бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них» (Мф. 18:20). «І ось Я з вами по всі дні, до кінця віку» (Мф. 28:20).

У сучасній мові слова «Царство Небесне» перетворилися просто на синонім потойбічного буття, загробного світу. «Царство йому небесне», – зазвичай кажемо ми про когось, хто нещодавно помер. Але у Священному Писанні йдеться про інше – про реальність володарювання Христового, яке у своїй повноті з’явиться в майбутньому, але вже є присутнім у нашому світі. Серед нас вже живуть піддані Царства; більше того, всяка людина може прийняти це підданство. Настане момент, коли наш істинний Цар, Ісус Христос, повернеться в славі, і, як каже Біблія, «побачить Його всяке око», але вже зараз Він є присутнім серед Своїх вірних. Християнство – це не набір правил; Християнство – це Присутність. Саме тому його не можна «схрестити» з іншими релігіями, як люди часто пропонують. «Схрещувати» можна набори правил – але не можна схрестити Присутність з відсутністю.

Я збудую Церкву Мою

Як можна стати підданими його Царства? Христос (що б там не писали деякі популярні автори) не заснував династії, не створив держави, не написав книг. Що ж Він залишив нам? Як ми можемо увійти до спілкування з Ним, стати Своїми Йому? Він сам каже про це: «Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її» (Мф. 16:18).

Він залишив Церкву – общину вірних, яка зберігає і сповіщає Його слово, звершує встановлені Ним Таїнства і допомагає своїм членам йти шляхом спасіння. Саме ім’я Ісуса Христа відоме нам тому, що всі ці дві тисячі років Церква проголошувала Його; саме Євангеліє дійшло до нас тому, що його благоговійно зберігала і проповідувала Церква. Навіть ті люди, які повстають проти Церкви, бажаючи запропонувати нам якесь своє послання від імені Христового (як, наприклад, Лев Толстой), вимушені брати за основу своїх «вчень» все те ж Євангеліє, узяте у все тієї ж Церкви.

«Врата пекла не здолають її», – каже Христос, маючи на увазі, що вони дуже старатимуться це зробити. Церква в певному значенні називається «войовничою» – вона проголошує істинного Царя у світі, охопленому заколотом, у світі, де ті чи інші помилкові царі претендують на абсолютну відданість. Багато раз Церкву намагалися знищити чисто фізично: перші спроби робили ще римські імператори, останні, – мали місце в СРСР (і деяких інших країнах) відносно нещодавно. Але ще небезпечнішими для Церкви були спроби підмінити послання, яке вона проповідує, чимось іншим, замінити Христову Благу звістку якоюсь іншою звісткою – можливо, з тією ж назвою, можливо, розказану майже тими ж словами, але іншу. Такі спроби в історії Церкви дістали назву «єресі».

Тому так важливі єдність і спадкоємство віри – Церква по всій землі, з часів апостольських безперервно проповідує одну і ту ж віру, виражену в безлічі свідоцтв: від текстів, що увійшли до Нового Завіту, до сучасних катехізисів, і приводить людей до віри в одного і того ж Ісуса Христа, про якого свідчили апостоли. Ми набуваємо життя вічного і блаженного, слідуючи за Христом; а Христа ми дізнаємося в Церкві, яку Він створив.

Автор: Сергій Худієв