Різдвяний піст як наша свобода

28 листопада почався Різдвяний піст, який називається ще Філіпповим, оскільки його початок припадає на день пам’яті святого апостола Філіпа, одного з Дванадцяти. Усі пости готують віруючих до того, що знаходиться за межами власне посту.

І якщо метою Великого посту є Христове Воскресіння, то нинішній піст готує нас до зустрічі Сина Божого, Котрий утілився і прийшов у світ. Для того, щоб увійти до цього свята з чистими серцем, душею і тілом, Церква пропонує нам очиститися за допомогою покаяння, стриманості і молитви.

Скільки днів постити?

У літургійному житті Церкви таїнство Різдва Христового наближається за значенням до таїнства Воскресіння з мертвих, а тому тривалість і значення Різдвяного посту подібні до Великого посту, що передує Пасхі. Проте не завжди цей піст був сорокаденним. Навіть Великий піст, найдревніший, мав різну тривалість і суворість. Ще в середині ХІІ століття відомий візантійський каноніст Феодор Вальсамон, Антиохійський Патріарх, відповідаючи на питання про обов’язковість постів перед святами Різдва Христового, апостолів Петра і Павла та Успіння Божої Матері, відповідав, що їх слід дотримувати по сім днів, “бо один тільки піст сорокаденний – святої і великої Пасхи”. А в 1431 році Григорій протосінкел писав, що в його час у Константинополі Різдвяний піст дехто розпочинав з 15 листопада, дехто з 6 грудня, а дехто навіть з 20 грудня (дати надаються за старим стилем, відповідно Різдво святкувалося 25 грудня).

Нещодавно спочилий Сербський Патріарх Павло свого часу розробляв тему “Узгодження церковних визначень про піст з вимогами сучасної епохи”, яку передбачалося розглянути на Всеправославному соборі. Відповідаючи на питання журналу Сербської Православної Церкви “Гласник”, Патріарх виклав свою позицію. Зважаючи, що деякі Статути наказують починати Різдвяний піст не 15 листопада за старим стилем, як сьогодні, а і 10 грудня, а в ХV столітті – і 20 грудня, Патріарх знаходив можливим запропонувати Всеправославному собору визначити тривалість посту перед Різдвом Христовим у два тижні.

Проте діюча нині церковна дисципліна вважає тривалість Різдвяного посту в сорок днів. Закінчується піст у ніч перед Різдвом (7 січня). Протягом цього часу росте молитовна напруга, все відчутнішим стає передчуття свята. За п’ять днів до Різдва, тобто з 2 січня починається так зване передсвято, на кшталт Страсної седмиці. Особливий день посту – переддень свята – Надвечір’я Різдва, або Святвечір. Це день строгого посту, а богослужіння Святвечора побудоване за зразком Великої (Страсної) П’ятниці.

Не “можна” або “треба”?

Як же підготуватися гідно до свята Різдва Христового? Святкуючи пришестя у світ втіленого Бога, Який відкрився як любов, ми і самі прагнемо навчитися любові до Бога і ближніх, щирій молитві, прощенню і миру. Помилково розглядати піст як час, коли чогось не “можна”: не можна вживати м’ясо, дивитися телевізор та ін. Суть посту – не в тому, чого не можна, а в тому, що ми можемо зробити, коли звільнимо свої сили і час. Отже мета певних обмежень під час посту – не в них самих, а в тому, що ми можемо зробити завдяки цьому.

Згідно з церковним статутом, під час Різдвяного посту не дозволяється вживати продукти тваринного походження – м’ясо, яйця, молоко та їх похідні. Рибу і вино в звичайній парафіяльній практиці куштують в усі дні, окрім середи і п’ятниці (окрім тих випадків, коли на середу чи п’ятницю потрапляє велике церковне свято, наприклад, Введення в Храм Пресвятої Богородиці або храмове свято), а також окрім періоду передсвята Різдва (з 2 січня). Монастирські ж правила дещо суворіші.

Виключення м’яса під час посту не означає, що воно “нечисте” саме по собі, або вживати його – гріх. Ми утримуємося від м’яса, бо хочемо виховати свою волю і довести: людина – не лише матеріальна істота, яка живе “хлібом єдиним”.

Церковний статут регулює не лише види їжі, але і її кількість. Мета посту – дати можливість людині відчути голод, пізнати свою залежність від матеріальної їжі і здолати її. Як діти Божі, ми залежимо тільки від Нього, і не повинні ставати рабами їжі чи тілесних пристрастей.

Піст тілесний і духовний

Піст тілесний, тобто утримання від вживання певних продуктів, має бути урівноважений постом духовним. Сам по собі тілесний піст нічого не дає душі і не наближає нас до спасіння. Навпаки, такий піст може і зашкодити – якщо ми, утримуючись від їжі, думаємо про свою перевагу над тими, хто не постить. Справжній піст має бути сполучений з молитвою, покаянням, утриманням від пристрастей, викорінюванням злих звичок, прощенням образ.

У сучасній церковній проповіді можна почути заклик до обмеження подружніх стосунків під час посту. Навіть якщо і так, йде мова не про гріховність або нечистоту статевих стосунків, але про те, щоб зосередити сили на духовному житті. Під час Різдвяного посту обмеження подружнього спілкування, втім, не таке актуальне, як під час Великого, і кожна християнська сім’я повинна мудро і з розсудливістю підходити до цього делікатного питання, пам’ятаючи слова апостола Павла про те, що чоловік і дружина не повинні “ухилятися один від одного”, окрім як за взаємною згодою. Не справа духівника – регламентувати частоту чи спосіб подружніх стосунків. Подружжя саме має бути для себе “суддями” у такій інтимній сфері.

Набагато більш важливо стримуватися під час посту від усього того, що не сприяє зосередженості на духовному житті, тобто від розважальних і видовищних заходів, вечірок, концертів, особливо від марної трати часу на телесеріали, низькопробні телешоу і фільми, якими переважно заповнений сьогодні ефір. Звичайно, мова йде не про повну заборону телевізора під час посту – кожен християнин може на власний розсуд визначити, які передачі йому потрібні і не суперечать його духовному життю.

Піст – це не мета, а засіб. З його допомогою християни прагнуть утихомирити свої пристрасті і очиститися від гріхів. Тілесний піст без духовного вироджується в банальну дієту. У своїх співах Церква заперечує уявлення про те, що Богу нібито можна догодити тільки за допомогою тілесного посту без духовної роботи.

Втім, краще за всі теоретичні міркування буде досвід посту. Варто один раз спробувати виконати практично те, до чого закликає Церква. Хоч би протягом останнього тижня перед Різдвом. Переживання свята буде набагато глибшим і радіснішим.

Автор: протоієрей Андрій Дудченко

Див. також: Про сенс Різдвяного посту