Божа оцінка багатства

«Але Бог сказав йому: нерозумний! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; кому ж дістанеться те, що ти наготував? Так буває з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє» (Лк. 12:20,21), – ці слова, звернені до нерозумного багача з однойменної євангельської притчі, мало хто адресує на власну адресу. А дарма, адже всі ми є багачами. Цікаво як це? Спитайте Ісуса Христа, Він точно знає, хто є справжнім багачем у Божих очах.

«Істинно кажу вам, що ця вбога вдова поклала більше за всіх, хто клав у скарбницю, бо всі клали з достатку свого, а вона із злиднів своїх поклала все, що мала, весь прожиток свій» (Мк. 12:43,44), – виявляється, у Бога дещо інша оцінка матеріального багатства: у Нього багатий – це той, хто допомагає ближнім (зважаючи на розмір пожертви вдови – ми всі в Божих очах є багачами), а, відповідно, бідний – хто не допомагає, а найбільший багач – це той, хто, віддає все що має, «весь прожиток свій». Погодьтеся, у підсумку виходить цікава арифметика: у Божому погляді на багатство і в світському підході до нього спостерігається зовсім інший підхід до вимірювання.

У Бога багатство вимірюється передусім жертовністю, тим, наскільки людина готова пожертвувати заради слави Божої, заради ближнього. Для Бога важлива не «сума», а частина доходу, яку людина готова добровільно приділити для Нього: «Кожен приділяй з ласки серця, не з гіркотою і не з примусом, бо хто дає доброзичливо, того любить Бог» (2Кор. 9:7). Втім, Господь не залишиться в такому випадку «боржником»: «Бог же має силу збагатити вас усякою благодаттю, щоб ви, завжди і в усьому маючи всякий достаток, були багаті на всяке добре діло» (2Кор. 9:8).

Світ вимірює багатство за «кількісними», а не «якісними» показниками: «гроші не пахнуть, і чим більше грошей – тим краще». Жертовність, якщо і згадується, тільки в тому, на що людина здатна піти, щоб заробити чим більше грошей. Дійсно, «що високе в людей, те мерзенне перед Богом» (Лк. 16:15).

Проте це ще не все. Бог вимірює наше багатство реальними справами, а не благими намірами, на що так «багаті» люди. «Так само й віра – коли не має діл, сама по собі мертва. Але скаже хто-небудь: “Ти маєш віру, а я маю діла; покажи мені віру твою без діл твоїх, а я покажу тобі віру мою в ділах моїх”» (Як. 2:17,18), – схожим чином відбуваються справи і з нашим «небесним капіталом»: Господь «записує» на його рахунки лише непоказні добрі справи, а не наміри їх вчинити. Здавалося б, цілком очевидна річ, проте яку постійно забувають… А тепер самий час повернутися до початку нашої розмови.

«Так буває з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє» (Лк. 12:21). Буває що? – Нагла смерть, яка застає людину зненацька, коли вона будує чергові плани на подальше життя, яке на її думку триватимете ще довго. Проте, судячи з Христових слів, стан справ може відбуватися зовсім іншим чином: «Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде» (Мф. 25:13), або ж наша душа вирушить на зустріч до Нього.

Автор: Михайло Лукін (з циклу: “Наслідуючи біблійні приклади“)

Усе по темі: 26 неділя після П’ятидесятниці