Яке ж місце посідає Церква в сучасному світі?

«Погляньте, браття, хто ви‚ покликані: небагато серед вас мудрих за плоттю, небагато сильних, небагато благородних» (1Кор. 1:26), – саме такою: немічною, нерозумною, відверто кажучи, «відсталою», і вже точно, «несучасною», багато хто сприймає вірних Христової церкви… останні дві тисячі роки. Тобто практично з моменту її заснування.

«Деякі з епікурейських філософів та стоїків почали сперечатися з ним; одні говорили: “Що хоче сказати цей марнослівець?” А інші: “Здається, він проповідує про чужі божества”, бо він благовістив їм про Ісуса і воскресіння» (Діян. 17:18). Хто був цим «марнослівцем»? – Апостол Павло, людина, з чиїм ім’ям пов’язують написання половини книги Нового Завіту, складової частини Біблії – найбільш поширеної книги всіх часів. Отже «марнослівцем» вважали одного з найбільш успішних письменників в історії всього людства. То хто в тій ситуації був по-справжньому «марнослівцем»? – Вже точно не Павло.

У чому ж був секрет апостола Павла, а разом з ним, раніше згаданих апостолів Петра та Андрія? Хай на це відповість сам апостол: «Господь сказав мені: “Досить для тебе благодаті Моєї, бо сила Моя виявляється в немочі”. І тому я значно охочіше буду хвалитися немочами своїми, щоб перебувала в мені сила Христова…. Бо, коли я немічний, тоді сильний» (2Кор. 2:9,10). Отже «секрет успіху» апостолів полягав в їх довірі Господу: вони беззастережно служили Йому, а Він через них творив величезні дива.

Варто зауважити, що в цих людей із самого початку не було якихось надзвичайних здібностей, як вважає багато хто: «Ілля був чоловік подібний до нас, а помолився молитвою, щоб не було дощу, і не було дощу на землі три роки і шість місяців. І знову помолився, і небо дало дощ, і земля зростила плід свій» (Як. 5:17,18). Такої самої думки трималися і вищезгадані апостоли: «Варнава та Павло роздерли одяг свій, кинулися між народ і гучно говорили: “Мужі! Що це ви робите? І ми такі самі люди, як і ви, і благовістимо вам, щоб ви навернулися від цих неправдивих до Бога Живого, Який створив небо і землю, і море, і все, що в них» (Діян. 14:14,15). Отже, ці люди із самого початку, тобто до їх навернення, не були якимись надзвичайними особистостями, такими з часом їх зробив Господь.

Таке саме Господь здатен зробити з кожним з нас, лише аби ми хотіли цього: «Але Бог обрав немудре світу, щоб посоромити мудрих, і немічне світу обрав Бог, щоб посоромити сильне; і незнатне світу і принижене, і нічого не значуще обрав Бог, щоб скасувати значуще, – щоб ніяка плоть не хвалилася перед Богом» (1Кор. 1:27-29). Бог любить мрійників, точніше добрих мрійників, які хочуть зробити цей світ дійсно кращим. Як же досягнути цього?

Довіритися Господу, і тоді з Його допомогою ми зможемо відповідати наступним словам: «Ви – світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори. І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, – і світить всім у домі. Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» (Мф. 5:14-16).

Церква – це передусім не храмові стіни, не духовні навчальні заклади, не іконопис і не духовна музика чи спів. Церква – це люди, які, за Христовим виразом є «світлом світу» та «сіллю землі», люди, які в усьому покладаються на Господа. Отже, яке ж місце посідає Церква, а точніше, такі люди, у сучасному світі? – Найцентральніше, на них тримається цей світ, попри те, що світ вперто не хоче цього факту визнавати.

Редакція сайту