Різдво Христове

В історії людства немає більшої і радіснішої події, ніж пришестя у світ і втілення Сина Божого. Це є справа нескінченної любові Бога Отця, Який “так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне“.

Втілення Сина Божого від Діви Марії докорінно змінило світ на краще: воно дало людям новий образ думок, ушляхетнило їх устої, направило новим руслом світові події. Воно принесло людям сили боротися з гріхом, примирило з Богом, усиновило людей Отцю і відродило усе їх єство. Воно влило в дряхлий людський організм струмінь Божественного життя і цим принесло людям вічне життя. З цих причин втілення Сина Божого опинилося в самісінькому центрі світових подій і від нього ведеться літочислення – до і після Різдва Христового. Святкування ж Різдва Христового стало радісним святом віруючого людства.

Подія Різдва Христового

Перед різдвом Ісуса Христа було загальне очікування Спасителя. Юдеї чекали Його пришестя на підставі пророцтв; язичники, бідуючи від безвір’я і загальної розбещеності устоїв, також з нетерпінням чекали Спасителя. Усі пророцтва відносно часу втілення Сина Божого виконалися. Патріарх Яків передбачив, що Спаситель прийде тоді, коли відійде скіпетр від Іуди (Бут. 49:10). Св. Даниїл передбачив, що Царство Месії настане через 490 років після виходу веління про відновлення Єрусалиму, у період могутнього язичницького царства, яке буде міцне, як залізо (Дан. 9:24-27).

Ісус Христос народився вночі, коли у Вифлеємі і околицях його усі занурені були в глибокий сон. Не спали тільки пастухи, які в полі стерегли довірене ним стадо. До цих скромних людей, трудящих і обтяжених, з’являється Ангел з радісною звісткою про народження Спасителя світу. Променисте світло, що оточувало Ангела серед нічного мороку, налякало пастухів. Але Ангел негайно заспокоїв їх, сказавши: “Не бійтеся; я благовіщу вам радість велику, яка буде всім людям. Бо нині у місті Давидовому народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь“. Цими словами Ангел дав зрозуміти їм істинне призначення Месії, що прийшов не для одних євреїв, але для усіх людей, бо “радість буде всім людям”, які приймуть Його як Спасителя.

Ангел пояснив пастухам, що вони знайдуть Христа Господа, що народився, в пеленах в яслах. Але чому ж Ангел не сповістив про народження Христа старійшинам юдейським, книжникам і фарисеям і не призвав також їх до поклоніння Божественному Немовляті? Бо ці “сліпі вожді сліпих” перестали розуміти істинний сенс пророцтв про Месію і через виняткову юдейську гордовитість уявляли, що обіцяний для них Спаситель з’явиться в повному блиску величного царя-завойовника і підкорить весь світ. Скромний проповідник миру і любові до ворогів для них був неприйнятним.

Пастухи не сумнівалися, що Ангел посланий до них від Бога, і тому удостоїлися чути урочистий небесний гімн: “Слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!” Ангели славлять Бога, Який послав людям Спасителя, бо з того часу відновлюється світ совісті і усувається ворожнеча між небом і землею, що виникла внаслідок гріха.

Ангели віддалилися, а пастухи поспішно вирушили у Вифлеєм і знайшли Немовля, що лежить в яслах, і перші вклонилися Йому. Вони розповіли Марії і Йосифу про ту подію, яка привела їх до колиски Христової, розповідали вони про те ж іншим, і всі дивувалися їх розповіді. “А Марія зберігала всі слова ці, складаючи в серці Своїм“, тобто Вона запам’ятала усе почуте. Євангеліст Лука, що описує благовістя Архангела Гавриїла, народження Христове (Лк. 2 роз.), та інші події, що відносяться до Діви Марії, очевидно, писав з Її слів.

На восьмий день було звершено обрізання Немовляти, як це наказано законом Мойсеєвим. Ймовірно, незабаром після Різдва Святе Сімейство переселилося з печери в будинок, оскільки більшість прибульців у Вифлеєм після перепису не мало потреби залишатися там.

Поклоніння волхвів

Поклоніння волхвів, Едвард Берн-Джонс

Подальша євангельська розповідь про поклоніння волхвів (Мф. 2 роз.) дуже повчальна. Це передусім розповідь про “епіфанію,” або з’явлення Христа язичникам.

Ще Йосиф і Пресвята Мати Божа з Немовлям Ісусом залишалися у Вифлеємі, як з далекої країни зі сходу (з Персії або Вавилонії) прийшли в Єрусалим волхви.

Волхвами, або мудрецями, називалися вчені люди, що займалися спостереженням і вивченням зірок. У той час люди вірили, що при народженні великої людини з’являється на небі нова зірка. Багато язичників у межах Персії, навчених юдеями із розсіяння, знали про приход у світ Месії – Великого Царя Ізраїльського. Від євреїв вони могли знати наступне пророцтво Валаама відносно Месії: “Бачу Його, але нині ще немає; бачу Його, але не близько. Сходить зірка від Якова і постає жезл від Ізраїля, і вражає князів Моава” (Числа 24:17). Тут “Моав” – уособлення ворогів Месії. Персидські волхви чекали, що коли народиться обіцяний Цар, то на небі з’явиться нова зірка. Хоча Валаамове пророцтво говорило про зірку в духовному сенсі, але Господь, по милості Своїй, щоб привести язичників до віри, дав на небі знамення у вигляді появи надзвичайної зірки. Побачивши її, волхви зрозуміли, що очікуваний Цар народився.

Після тривалої і далекої подорожі вони, нарешті, дійшли до столиці юдейського царства Єрусалиму і стали запитувати: “Де є народжений Цар Юдейський? Бо ми бачили зірку Його на сході і прийшли поклонитися Йому“. Ці слова таких видних незнайомців сколихнули багатьох жителів Єрусалиму, і особливо царя Ірода, якому негайно доповіли про прибуття загадкових східних учених.

З перших днів панування хистким був Іродів трон. Народ його ненавидів, вважаючи його узурпатором Давидового престолу і тираном, і гребував ним, як язичником. Останні роки життя Іродового ускладнилися ще особистими знегодами і кривавими розправами. Він став украй підозрілим і з щонайменшого приводу страчував своїх явних і уявних ворогів. З цієї причини загинуло декілька дітей Іродових і навіть його дружина, яку він раніше шалено любив. Хворий і дряхлий, Ірод тепер проживав у своєму новому палаці на Сионі. Почувши про Царя, що народився, Він особливо захвилювався, боячись, як би люди не скористалися його старістю, щоб відняти в нього владу і передати її новонародженому Цареві.

Щоб з’ясувати, хто ж цей новий претендент на його престол, Ірод зібрав до себе всіх священиків і книжників, – людей, що добре знали книги Священного Писання, і запитав їх: “Де мав би народитися Христос?” Вони відповіли: “У Вифлеємі юдейському, бо так написано пророком Михеєм”. Тоді Ірод таємно призвав до себе волхвів, вивідав у них час появи зірки і послав їх у Вифлеєм. Прикидаючись благочестивим, хитрий Ірод сказав їм: “Підіть, старанно розвідайте про Немовля і, коли знайдете, сповістіть мене, щоб і мені піти поклонитися Йому“. Насправді ж Ірод збирався скористатися їх повідомленням, щоб вбити Немовля.

Волхви, вислухавши царя Ірода і нічого не підозрюючи, пішли у Вифлеем. І от знову та зірка, яку вони бачили раніше на сході, з’явилася на небі і, рухаючись небом, йшла перед ними, вказуючи їм шлях. У Вифлеемі зірка зупинилася над тим місцем, де перебувало Немовля Ісус.

Волхви увійшли до будинку і побачили Немовля Ісуса з Матір’ю Його. Вони вклонилися Йому до землі і піднесли Йому дари (подарунки) свої: золото, ладан і смирну (дорогоцінне благовонне масло). У подарунках волхвів можна бачити наступне символічне значення. Золото вони принесли Йому, як Царю (у вигляді данини або податку), ладан, як Богові (бо ладан вживається при богослужінні), а смирну, як Людині, яка повинна померти (бо в той час померлих помазували маслами, змішаними з благовонною смирною).

Вклонившись усіма очікуваному Цареві, волхви збиралися було наступного дня повернутися в Єрусалим до Ірода. Але Ангел, з’явившись для них уві сні, відкрив їм підступні Іродові наміри та повелів повернутися у свою країну, узявши інший шлях, що не проходить біля Єрусалиму.

У розповіді про Різдво Христове ще чудове те, що першими вклонилися народженому Спасителеві пастухи, істинні діти природи, які могли відкрити перед Ним тільки скарбницю свого серця, повного простоти, віри та упокорювання. Вже значно пізніше прийшли волхви зі сходу, насичені вченою мудрістю, що поклали перед Богонемовлям разом з благоговійною радістю золото, ладан і смирну. Вони повинні були здолати довгий шлях перш, ніж досягли Іудеї і навіть, знаходячись вже в Єрусалимі, не відразу могли знайти місця народження Царя Юдейського. Чи не свідчить це про те, що і простота серця, і глибока добросовісна ученість однаково ведуть до Христа. Але перший шлях прямий, коротший і вірніший за другий. Пастухами керували безпосередньо Ангели, а волхви “училися” від безсловесної зірки і через Ірода від книжників і старців юдейських. Не без утруднень і небезпек досягли вони бажаної мети і не чули небесної гармонії, що прозвучала над землею, – “Слава у вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління!” (думка Митрополита Анастасія).

Автор: єпископ Олександр (Мілеант) (з циклу: “Нотатки“)

Усе по темі: Різдво Христове