Новий Вихід

«Він, будучи образом Божим, не вважав за захват бути рівним Богові» (Флп. 2:6). Це означає, що Він «не чіплявся за те, що дорівнює Богові», не намагався апелювати до цієї рівності і користуватися нею. Не випадково тому далі апостол каже: «Упокорив Себе, був слухняним аж до смерти, і смерти хресної» (Флп. 2:8).

Говорячи про те, що Ісус дорівнює Богові, апостол Павло передусім має на увазі те, що Христос не знав гріха. – «Зазнав спокуси в усьому, крім гріха» (Євр. 4:15), «Того, Хто не знав гріха, Він зробив жертвою за гріх» (2Кор. 5:21).

Ісус добровільно йде на Хрест за нас – Безгрішний за грішних. І через це Він перемагає світ: «Я переміг світ» (Ін. 16:33).

Як би продовжуючи цю тему, Іоанн Богослов вигукує: «І ця перемога, що перемогла світ, – віра наша!» (1Ін. 5:4).

Христос переміг, або звільнив, світ. Суд над Ним, Голгофа, Хрест, Гріб, Воскресіння – усе це етапи свого роду Виходу, віхи на тому шляху, який веде від рабства до свободи, – шляху пасхального, бо саме слово «Пасха» означає «перехід». «Ми знаємо, – вигукує Іоанн Богослов, – що ми перейшли зі смерти в життя!» (1Ін. 3:14). Ця фраза вкрай значна і надзвичайно змістовна, бо вона показує, що християни апостольського віку розуміють свою віру саме як перехід, як Пасху, як шлях від смерті до життя і від рабства до свободи, як новий Вихід. «Ісус відповів їм: істинно, істинно кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, є раб гріха. Але раб не перебуває в домі вічно, а Син перебуває вічно. Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільними» (Ін. 8:34-36).

Подібно до Мойсея, який виводить Ізраїль з Єгипту і здійснює разом з народом Божим шлях від рабства до свободи, Христос зі світлиці Тайної Вечері через сад Гефсиманський, узяття під варту, допит, шлях на Голгофу і Хрест виводить Своїх безпосередніх учнів, а разом з ними і кожного з нас «з дому рабства» (Вих. 20:2) до свободи. Не випадково пасхальний канон Іоанна Дамаскіна «Воскресіння день…», що співається в пасхальну ніч на початку утрені, написаний як варіація на тему пісні Мойсеєвої з книги Вихід: «Співаю Господу, бо Він високо звеличився; коня і вершника його ввергнув у море» (Вих. 15:1). Цей переможний Мойсеїв гімн стає основним мотивом для тієї переможної пісні (грецькою епінікія), яку, зустрічаючи Пасху Христову, співають християни на честь Воскреслого.

На відміну від Мойсея, що провів своїх супутників через пустелю, Ісус веде народ Божий до свободи через Хрест. Per crucem ad lucem, «через хрест до світла», – казали в середні віки. Дуже важливо, напевно, що в українській мові «хрест» і «воскресіння» – слова одного кореня, бо Хрест без Воскресіння, а рівно і Воскресіння без Хреста втрачають всякий сенс, стають неможливими. Не випадково і те, що в Новому Завіті всякий раз, коли згадується, що Ісус «помер», тут же додається «і воскрес». Смерть Христова сприймається тільки на тлі Його Воскресіння. І Воскресіння Христове осмислюється тільки на тлі Його смерті.

Я переміг світ

Хрест – ганебне знаряддя ганебної смерті. У Римській імперії не було страти ганебнішої, ніж смерть на хресті. Non pudet, quіd pudendum est («У цьому немає ганебного, бо це має бути ганебно»), – каже Тертуліан. Христос перемагає світ, йдучи тим шляхом, на якому будь-хто інший виявився б переможеним, Він перемагає за допомогою тієї сили, яка здійснюється в немочі (див. 2Кор. 12:9). А іншим шляхом, напевно, перемогти світ неможливо. Важливо тільки не забувати, що в мові Нового Завіту словом «світ» (грецькою космос) позначається зовсім не те, що мають на увазі, вживаючи слово «космос», грецькі філософи. Для грецьких філософів космос – це світ з небозводом, зірками, Вселена з усією її красою. Інша справа – у Новому Завіті: тут словом «космос» іменується світ, створений людьми, світ людських відносин, побудованих без Бога, поза Богом і дуже часто всупереч волі Божій – socіety, або суспільство. Світ із соціальною нерівністю, з його неправдою, інтригами, бідами і болячками, в яких нерідко винні самі люди, – світ, що є поживним середовищем для наших гріхів. Світ саме в цьому сенсі перемагає Ісус. Саме в цьому сенсі вживає слово «світ» Іоанн Богослов, коли каже: «Не любіть світу, ні того, що в світі» (1Ін. 2:15). Апостол має на увазі не небо, гори і річки, а суспільство, яке перемагає Ісус на Хресті, «прийнявши образ раба» (Флп. 2:7).

Христос перемагає світ абсолютно несподіваним чином – Бог завжди діє непередбачувано, але цього разу – більш непередбачувано, ніж завжди. І не випадково апостол застосовує до того, що робить для нас Христос, слова пророка Ісаї: «Не бачило око‚ і вухо не чуло, і на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його» (1Кор. 2:9).

Христос перемагає світ не як тріумфатор, не в пурпурній тозі, як це зробили б Цезар, Август, Марк Антоній або будь-який інший із старших або молодших Його сучасників. Він перемагає світ як маленький раві з Назарету, оточений не полководцями, а купкою неписьменних рибалок. Саме таким ми бачимо Його на картині М.М. Ге «Що є істина?..»

«Що є істина?..», Микола Ге

Він стоїть у запраному хітоні, із скуйовдженим волоссям перед упевненим і самовдоволеним Пилатом, що втілює римське благополуччя, – той у прекрасній тозі, добре підстрижений, добре поголений, і, здається, відчувається, як пахнуть дорогими пахощами його щоки.