Любов – це співпереживання

Любов між чоловіком і жінкою – це не якась особлива любов, яка принципово відрізняється від інших видів любові: від любові між матір’ю і дитиною, між друзями. Це та ж сама любов, тільки трохи з іншим відтінком. І тому впізнати її можна так само, як і будь-яку іншу любов.

Я багато розмірковував, як зрозуміти у відносинах двох людей, любов це чи не любов…

Одна з ознак – те, що людям добре разом. І погано один без одного. «Я його дуже люблю, але краще б він був подалі» – це не любов. Але й ця ознака спірна, бо невідомо, чи люблю я людину чи те задоволення, яке отримую від спілкування з нею.

Для себе найкращу ознаку любові я знайшов в апостола Павла: «Радуйтеся з тими, хто радується, і плачте з тими, хто плаче» (Рим. 12:15). Коли радість людини справді стає моєю радістю, коли все, що її радує, тішить мене, а її біль стає моїм болем, тут є любов. На більш низькому рівні я сказав би – це співпереживання. На більш високому, повному рівні – її життя стає моїм життям, її почуття – моїми почуттями. Все, що відбувається з цією людиною, мене стосується якнайбільше.

Часто-густо в житті, ми зустрічаємося із ситуаціями, коли люди вважають, що вони люблять один одного. Болісно переживають, якщо на якийсь час розлучаються. Але при цьому все їхнє спілкування, вся їхня близькість відбувається в якійсь вузькій частині їхнього життя. А в усьому іншому вони майже чужі. Він починає про щось говорити – а їй це нудно. Її щось схвилювало, а він вважає це поганим. Один з двох може навіть посміятися над тим, що іншого “зачепило”. Це небезпечно.

Як дізнатися, що це саме та людина, з якою ти зможеш прожити все своє життя в любові? Таких критеріїв я не знаю, але єдине можу сказати: не поспішайте до вінця. Потрібен досвід спілкування.

Тисячолітня практика, коли люди спочатку заручаються, і лише через певний час приходять до вінця, була виправданою. Вивчали один одного досить довго. Не кілька років, звичайно, але кілька місяців. Хоча б півроку поживи найтіснішім життям, що виключає, звичайно, фізичну близькість.

Деякі люди вважають, що треба в усіх відношеннях зблизитися, але я вважаю, що все-таки в інтимні стосунки вступати до шлюбу – це неправильно. Півроку – це достатній термін, якщо люди проводять разом досить багато часу, щоб побачити себе, побачити один одного в буденній обстановці.

Автор: протоієрей Ігор Гагарін