Сім правил Великого посту

Ми часто чуємо і говоримо про Великий піст як про особливий час у житті Церкви: час тривалішої молитви, обмеженні себе в усіх сферах життя, час уважного ставлення до свого духовного стану.

Щоб провести Великий піст з Господом і Його учнями, а не перетворити його на півтора місяця важкої і безглуздої дієти, рекомендуємо дотримуватися кількох важливих правил.

  1. Завжди радійте!

Завжди радійте. Безперестанно моліться. За все дякуйте” (1Сол. 5:16-18), – мудра порада апостола як ніколи актуальна в пісні дні.

Велика спокуса впасти в смуток: “Я не можу постити за статутом. Я пропускаю служби. Я відволікаюся на світську метушню”. Банально, але від того не менш справедливо: пам’ятайте, що Богові потрібні не шлунок і ноги, а серце, Він бачить у людській душі щире прагнення послужити Йому, бачить і неміч.

Ось це постійне пам’ятання про Бога – і буде нашою безперестанною радістю про Нього.

  1. Стеж за здоров’ям!

До речі, здоров’я. Якщо під час посту виникають проблеми із самопочуттям, міру стриманості слід негайно обговорити з духівником. Ні про який самочинний піст за статутом або навіть близький до статуту не може бути мови, якщо є хвороби, пов’язані з шлунком або обміном речовин. У сучасних умовах навіть монастирі в окремих випадках постять із сухоїдінням – не засудить Господь і працюючу людину зі слабким здоров’ям.

(Варто згадати, що Великим постом у храмах звершується таїнство Соборування – помазання освяченим єлеєм з молитвою про зцілення хворих).

Жодним чином не наблизить до Бога виразка шлунку, а може і істотно віддалити – украй тонка межа між щирим прагненням до виконання церковного статуту і гордістю за свою старанність.

  1. Дивися до себе в тарілку!

Марнославство від пощення небезпечне своєю очевидністю і поруч йде із засудженням. Брат їсть рибу на першій седмиці Великого посту, тоді як ти сидиш на хлібі і воді? Не твоя справа. П’є молоко, а ти навіть цукор у чай не кладеш? Ти не знаєш особливостей роботи його організму.

Але буває і тонша пристрасть. У наш час існує такий персонаж, як митар, який гордиться тим, що він не фарисей. І тут вже виникає інша тенденція: брат не їсть рослинної олії – проте я вдома кладу сто земних поклонів перед сном! Він не вживає алкоголю – проте я причащаюся кожної неділі!

Тому хочеться повторити заклик вихователів у дитячому садку: “Дивися до себе в тарілку!”

  1. Не хлібом єдиним житиме людина

І взагалі, менше думай про їжу. Як би не надокучила ця проста істина, Великий піст тільки в найменшій мірі – зміна режиму харчування. Вегетаріанці ніколи тваринної їжі не їдять – до Бога їх це ні наближає, ні віддаляє.

Продовження відомої цитати: “але всяким словом, що виходить з уст Божих” (Мф. 4:4), – ідеально підходить до пісного періоду, коли читанню Біблії – слову Божому – приділяється особлива увага.

За Великий піст прийнято прочитувати повністю Євангеліє. Також у цей період у храмах щодня читається Старий Завіт. Корисно буде почитати іншу християнську літературу.

  1. Поспішайте робити добро

Добре б поєднувати зменшення інтересу до вмісту чужих тарілок із збільшенням уваги до ближніх у цілому.

Зосередження на власному духовному стані не повинне перетворюватися на байдужість до оточення. Піст повинен йти на користь вихованню в собі обох чеснот: любові до Бога і любові до ближніх.

Святитель Іоанн Золотоустий закликав витрачати заощаджені на пісній трапезі кошти на допомогу бідним. Кілька днів пообідавши в їдальні гарніром без котлети, можна купити рукавички жебракові чи розвиваючу гру в дитячий будинок. Зовсім не обов’язково під час посту переривати спілкування з людьми, яким воно може допомогти, – вагітною подругою, хворою сусідкою, самотнім родичем. Бесіда з ними за чашкою чаю – це не розвага, а допомога ближньому.

  1. Людинолюбство без догоджання людям

Добре ставлення до ближніх іноді обертається до нас найнеприємнішою стороною: догоджанням людям. Насправді, жодного доброго ставлення тут, як правило, немає – є власна слабохарактерність і залежність від чужої думки. Саме Великим постом ця пристрасть загострюється.

“Давай зустрінемося в п’ятницю після роботи в кафе!” – пропонує подруга, і ось ти вже разом з нею замовляєш тістечко – не можна ж ображати!

“Приходь у гості в суботу увечері!” – кличуть сусіди, і ти пропускаєш службу, замість того щоб вибачитися і перенести зустріч на пізніший час або неділю.

“З’їси шматочок курки, а то я ображуся!” – відверто капризує родичка, і тут можна навіть повагою до старших прикритися, тільки це буде лукавством: небажання йти на конфлікт далеко не завжди пов’язане з любов’ю до ближнього.

Щоб звільнитися від гріха догоджання людям, можна згадати пораду, яку дав старець Паїсій Святогорець: ми повинні приховувати наші особисті пости, щоб не постити напоказ, але піст загальноцерковний – це стояння у вірі. Ми повинні не лише самі шанувати ближніх, але й прагнути, щоб нас і нашу віру шанували.

Найчастіше люди розуміють ввічливі пояснення і входять у положення. А ще частіше виявляється, що наші мудровані тлумачення – надумані. Подругу в кав’ярні зовсім не бентежить ваша порожня чашка еспресо, сусіди будуть ради зустрічі і після служби, а родичка із задоволенням почастує гостя, який постить, картоплею з грибами.

  1. Йти за Христом

Нарешті, найголовніше правило Великого посту – пам’ятати, заради чого існує цей період.

Великий піст – час зосередженого очікування Світлого Христового Воскресіння. Очікування діяльного: разом із Господом ми спробуємо пройти сорок днів посту, разом із Господом підійдемо до гробниці Лазаревої, разом із Господом увійдемо до Єрусалиму, слухатимемо Його в Храмі, причастимося разом з Апостолами на Його Тайній Вечері, пройдемо за Ним Хресним шляхом, з Божою Матір’ю і улюбленим Христовим апостолом Іоанном тужитимемо на Голгофі. Нарешті, разом із мироносицями ми прийдемо до відкритого Гробу і знову переживемо радість: Його тут немає. ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Підготувала Марія Сєньчукова