Рада та любов

Чи може бути щаслива сім’я, де чоловік і дружина звели свої взаємини тільки до виконання сімейних обов’язків? Чи не сумно чути дружині: “Моя справа – принести зарплату, твоя – зварити обід. Чого ж тобі ще потрібно?” І не всякий чоловік буває в захваті, знайшовши увечері на столі записку: “Суп на плиті, котлети в холодильнику. Я пішла до Маші”. Чи не приємніше йому було б сісти за накритий стіл, відчути турботу про себе в смаку улюбленої страви, поділитися в сімейній бесіді денними турботами, виговоритися, почути підбадьорююче ласкаве слово, можливо, пораду? Адже ніде так не може відкритися людина, як перед своїм другим “я”, перед дружиною або чоловіком. А тут: “Пішла до Маші”. Хіба це зустріч? “Що ж, піду до Миколи”, – вирішить нещасний чоловік.

Любов не обмежує себе законом, вона шукає, чим доставити радість. Пам’ятаю, як в одне дощове і неврожайне ягодами літо знайома хазяйка щодня ходила в ліс, а увечері закривала в малюсінькі, від дитячого харчування баночки компот зі жмені чорниці або пару солоних сироїжок для свого чоловіка Олексія. Усього два десятки ягідок на день, але в кожній з них – любов. Згадується мені ще одна дружина. Вийшовши з дому, вона завжди могла бути упевнена, що десь в її сумочці, в кишені або книзі лежить жартівлива віршована записочка від чоловіка. Знаючи її схильність до безпричинного смутку, він писав їй по декілька таких записочок на день.

У сім’ї нерідко навіть серед цілком бездоганних стосунків може народитися образа. Одна жінка дуже обтяжувалася домашніми турботами, так, мабуть, вона і не мала навички в них. Але, пересиливши себе, дружина робила по дому все необхідне. Кожну роботу вона виконувала не з любові до порядку, а з любові до чоловіка, її надихала надія, що чоловікові буде приємно помітити те чи інше в домі. А чоловік, звичайно ж, не помічав її старань. Адже це так буденно – чиста підлога, суп, скатертина, свіжа сорочка. Це було як би саме собою зрозумілим, від початку створення світу. Дружина сумувала, можливо, вона нічим і не заслужила на похвалу, але можна сказати хороші слова і окрім заслуг, від любові.

“Не роби того, що засмучує ближнього, але будь ввічливий у поводженні зі всяким”, – каже преподобний Єфрем Сирин. Неувага іноді засмучує ближнього більше, ніж сварка. Не лише жінки потребують похвали і втіхи, але і сильним чоловікам нерідко потрібна домашня підтримка. Хто як не дружина порадіє вдалій справі, похвалі начальника, майбутній нагороді? І чому б їй не сказати про свою радість? Чи, навпаки, промовчати, не обговорювати ненавмисну помилку чоловіка?

Автор: протоієрей Сергій Ніколаєв