Сім заповідей Великого посту

Почався Великий піст – час оновлення, покаяння і радості. Радості не пасхальної, тріумфуючої, а тихої і непомітної на перший погляд, але одночасно якоїсь глибокої. Можливо, це через те, що у піст у черговий раз бажаєш відійти від усієї непотрібної, наносної метушні, що обволікає тебе кожен буденний день, і набути справжнього себе.

Великий піст готує нас до найбільшого свята – Пасхи. Це справжня подорож. Це весна духу. І ось цей весняний шлях повинен привести до того, щоб ми до його кінця стали хоч трохи кращими, ніж були на початку.

Що ж можна зробити для того, щоб пережити піст по-справжньому?

1. Харчуватися просто. Перш ніж говорити що б то не було про духовну складову посту, треба звернути увагу на те, як ми будемо харчуватися. Адже найпомітніше під час посту саме харчові відмінності. Сенс посту – не в тому, щоб не їсти тваринної їжі (їжа сама по собі не робить нас ні ближче до Бога, ні далі від Нього). Все ж ми – істоти з плоті і крові, і питання нашого харчування надзвичайно важливе. Загальне правило: харчуватися треба так, щоб відчувати легкість. Можна обтяжити себе і пісною їжею. І не “зациклюватися” на їжі. Навряд чи варто шукати по всьому Інтернету вишукані рецепти пісних блюд. Менше часу і уваги приділяти приготуванню трапези. Менше грошей витрачати під час посту на їжу. У зв’язку з цим замислимося над питанням, наскільки доречно придбавати в піст, наприклад, делікатесні морепродукти, які статутом не забороняються. До речі, для деяких категорій людей допустимі певні послаблення в їжі: для хворих, тих, хто займається важкою працею, вагітних і тому подібне. Але для цього краще порадитися з духівником. Якщо немає такої можливості з якихось причин, то приймайте відповідальність на себе. Також відомо, що “краще недопостити, ніж перепостити”. Помірність – от золоте правило.

2. Відмовитися від якоїсь залежності чи прихильності. Піст – час нашого звільнення. Звільнення від того, що нас поневолює. У цей час ми можемо зробити маленький подвиг: відмовитися від руйнівної прихильності. У кожного він буде свій. На цей час хтось повністю утримується від алкоголю, хтось – від паління, а хтось – від телесеріалів. Подібних подвигів не варто вимагати від других, але самому добре спробувати.

3. Молитися регулярно. Піст без молитви – зовсім не піст. Свою звичайну “немолитовність” нам зручно списувати на ритм міського життя, сімейні турботи, проблеми та ін. Але спробуйте під час посту звільнити для молитви хоч би по 10 хвилин уранці і ввечері. Можна читати звичайні ранкові і вечірні молитви або щось ще, наприклад, Псалтир, але під час посту до цих молитов треба додавати ще одну – коротку і містку молитву святого Єфрема Сирина, що задає “тон” на ці тижні.

4. Читати Писання. Під час Великого посту Церква за щоденними богослужіннями прочитує три старозавітні книги: Буття, пророка Ісаї і Притчі. Існує також благочестивий звичай за час посту прочитувати самостійно всі чотири Євангелія. Важко бути християнином, не знаючи Писання. Якщо ви ще не прочитали повністю Старий і Новий Завіт – наздоженіть прогаяне за майбутні сорок днів. А якщо вже осилили всю Біблію, не думайте, що цього вистачає: властивість нашої пам’яті така, що ми, на жаль, багато що забуваємо. Постарайтеся читати Писання регулярно, краще всього щодня, у спокійній обстановці, де можна зосередитися. Буде чудово, якщо після читання ви знайдете час трохи поміркувати про прочитане і подумати, як співвіднести Писання зі своїм життям.

5. Відвідувати богослужіння. Великий піст – особливий час у ритмі церковних служб. Але відчути це можна, якщо тільки приходити в храм серед тижня.

Адже в суботи і неділі звершуються практично ті самі богослужіння, що і завжди. Особливий настрій Великого посту, те, що о. Олександр Шмеман називав “світлою печаллю”, можна відчути тільки в тихій красі буденних служб. Постарайтеся хоч би один раз або двічі прийти в храм на читання Великого покаянного канону святого Андрія Критського. Цей канон, найдовший з існуючих у Православній Церкві, народжений з глибини покаяння і пронизаний надією на батьківську любов Бога, читається по частинах увечері з понеділка по четвер на першому тижні Великого посту, і потім повторюється повністю в середу ввечері на п’ятому тижні. Просто необхідно хоч би одного дня за весь піст прийти на літургію Ранішеосвячених Дарів і причаститися, переживши цей день як час трепетного очікування зустрічі з Христом. І надзвичайно важливо бути в храмі в страсні дні, починаючи з вечора Великого четверга. Але цей час ще далеко, і про нього краще поговорити другим разом.

6. Очистити свій розум від метушні. Чи варто повністю відключати телевізор, вводити мораторій на відвідування Інтернету – кожен вирішує сам. Але от що дійсно буде корисним – прочитати хоч би одну хорошу духовну книгу. Це може бути книга з історії Церкви, по основах віровчення, тлумачення на Священне Писання чи щось ще. Оскільки ринок православної літератури сьогодні рясніє не завжди “духовно якісними” виданнями, то підходити до вибору літератури варто дуже уважно. Можна прочитати і щось зі світової класики – це теж буде корисним для зберігання розуму від метушні.

7. Зробити те, що давно збиралися. Визначити для себе справу, про яку давно подумували, але так і не зробили. Час посту – це час позитиву. Усі обмежувальні заходи (в їжі, розвагах і ін.) важливі не самі по собі, але як засіб звільнити наш час і сили для головного: зростання в Христі. А рости в Христі – це творити добро. Любити Бога, ближнього і себе. Варто вибрати хоч одну таку справу, від якої буде добре не лише вам, але і вашим ближнім. Перед постом ми чули слова Христові: “Зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили” (Мф. 25:40). Трохи розміркувавши, ви напевно виявите, як багато можна зробити за ці 40 днів. Зібрати речі в дитячий будинок, приготувати вечерю своїм батькам, зробити щось корисне для дому, змайструвати шпаківню, нарештівникнути в те, чим живуть ваші діти, – напевно відшукається безліч ідей.

Окрім цього, можна придумати і власні “заповіді” посту. Вони можуть бути різними, але головне – постаратися віднестися до посту серйозно, на найглибшому рівні своєї свідомості. Адже час посту – це час, що вимагає від нас ухвалення рішень і постійних зусиль.

Автор: Протоієрей Андрій Дудченко