“Чи бачите ви Бога? Озирніться, Він тут”

Люди створені для взаємин. Це єдина причина, за якою ми були створені, і це найскладніше для нас. Ми всі дуже погано формуємо свої взаємини. Усе, що стосується їх, перебуває в хаотичному порядку. Куди б я не поїхав, усі скаржаться на свої жахливі взаємини: або вони не складаються; чи їх немає взагалі; чи їх було безліч, і вони були розірвані; чи може йтися про батьків, які не можуть ужитися зі своїми дітьми, про дітей, які не можуть ужитися зі своїми батьками.

Без Нього я не хочу жити

Якщо у вас немає живих взаємин з Богом – у вас немає життя. І Бог – це не ідея. Він – не теорія. Він – не концепція. Бог – це Особа. Але більшість з нас ніколи Його не зустрічали. Я завжди засмучуюся, коли хтось каже про Бога так, як ніби Бог – це абстрактна філософська ідея. Бо коли я чую це, я розумію: вони не знають, Хто такий Бог.

Пару років тому до мене прийшла молода дівчина і сказала: “Я хочу охреститися”. Я сказав: “Ми повинні навчити тебе вірі, треба, щоб з тобою поговорив хтось з парафії і навчив тебе”. Вона сказала мені щось дуже глибоке: “Я чула про Ісуса Христа, і я хочу бути з Ним. Я хочу бути охрещена, бо я хочу, щоб усередині мене були кров і тіло Ісуса Христа, бо тепер я знаю, Хто Він, і без Нього я не хочу жити”. Я її хрестив на тому ж тижні. Усю необхідну освіту, яка їй потрібна, вона здобуде пізніше, основне вона вже знає. Чи знаєте Його ви так само?!

Велике таїнство

Шлюб – це велике таїнство. Іноді дві людини зустрічаються в житті, вони, схоже, навряд чи колись співпадуть один з одним, і у звичайній ситуації в таких взаєминах вони би зруйнували один одного. Але через те, що вони готові робити все, що необхідно, для того щоб любити іншого, стосунки складаються. Бо сенс любові і взаємин – жертвувати собою заради іншого.

Коли ми молоді, ми божеволіємо. Коли ми молоді, ми знаємо, як брати. Віддавати – ми не знаємо і не розуміємо для чого. Ми віддаємо іншим тільки те, що допоможе нам узяти щось назад. Ми віддаємо щось не через те, що ми любимо, а через те, що ми щось хочемо від інших.

Любов – це…

Давайте поглянемо на те, звідки беруться всі взаємини. Вони виходять від Бога. Писання каже нам, що ви можете любити, бо, по-перше, вас полюбив Бог. Ми існуємо, тому що Бог любить нас. Але коли ви не знаєте, що таке любов, що вона означає, ця фраза не має жодного сенсу. Бо більша частина з нас думає, що любити – це пристрасно бажати. Багато хто з нас думає, що це – хотіння, ти хочеш когось. Усе, що ми хочемо – це контролювати, або ж ми думаємо, що любов – це залежність від когось. Ми думаємо, що любов – це нужда. А любов не є жодним з вищезгаданого.

Господь каже, що ми повинні любити Бога понад усе. Ми повинні повністю віддати себе, щоб любити Бога, і навіть ми повинні любити ближнього більше, ніж самих себе. Але ми не дуже справляємося з цією заповіддю.

Велика частина взаємин руйнується нами, бо ми вступаємо в них через потребу – “я хочу!” Я так часто чую: “Як мені знайти ідеального чоловіка?” Відповідаю: “Станьте ідеальною жінкою – дружиною”. Мені відповідають: “Це неможливо”. Знову відповідаю: “Ідеальний чоловік теж неможливий”. Дві людини, які дійсно люблять один одного, можуть допомогти вдосконаленню іншого. Але любов ніколи не буває без самопожертвування.

Бог абсолютно любить кожного. Нічого з того, що ми можемо зробити, не змусить Бога перестати нас любити – нічого! Я не знаю, яким чином ми допускаємо цю думку, але велика частина людей, з якими я говорю, вважає, що Бог – це якийсь жахливий монстр, який тільки і чекає, кого б відправити до пекла. І Він безупинно зайнятий тим, що карає нас за наші злі вчинки. Це неправда. Він любить нас. Незалежно від того, що ми робимо, Він нас любить. Він любить нас більше, ніж весь світ може нас любити. І зараз дуже важливо – Він любить нас більше, ніж ми любимо самих себе. Практично це для нас звучить неможливо, бо ми безупинно заклопотані самими собою. У нас у голові постійно обертаються думки про самих себе, але Бог піклується про нас більше, ніж ми самі.

Любов між простирадлами

Ви хочете знати, що необхідно для того, щоб стосунки складалися? Вам треба наповнити Богом своє життя. Не теорію, а особу Ісуса Христа впустити у ваше життя. Інакше стосунки не складуться. І ви повинні наслідувати Його заповіді.

Я завжди казав молодим людям: “Якщо ви шукаєте любов, а більша частина молодих людей шукає любов, ну і літні теж, то я вам скажу про єдине місце, в якому ви ніколи не знайдете любов, – її ніколи не можна знайти між простирадлами. Ніколи!” Більшість людей саме там і шукають.

Треба жити реальним життям. Ми хочемо робити все неправильно, але отримувати правильні рішення. Але так не виходить. Якщо сьогодні ви захочете випекти хліб, то все, що необхідно для такого хліба, це дріжджі, борошно, вода, трішки солі і, загалом, усе – більше не потрібно. Але якщо у вас є кілограм борошна, 10 літрів води і 1 грам дріжджів, і ви все це змішаєте разом, у вас не вийде хлібу. Не через те, що у вас не було правильних інгредієнтів, а через те, що ви не змішали правильно пропорції.

Чотири речі, які вбивають взаємини

Багато хто з вас мав досвід взаємин, коли Бог був відсутній у вашому житті: коли немає Бога в житті ваших дітей; коли ви живете з людьми, яких ви ненавидите, бо в цих взаєминах немає Бога, і ви ставите себе на перше місце. І ви мені, гадаю, дасте відповідь: “Ні, ні, я перебуваю в такій ситуації, що я завжди намагаюся щось зробити”. Дозвольте, я вам скажу про чотири речі, які вбивають взаємини. Ви хотіли практичної поради – це практична порада.

У вас взаємини – допустимо, що це шлюб або певні близькі взаємини. І одна людина в цьому союзі чи обидві думають, що другий учасник цих взаємин має читати якимсь чином його думки. Перший чекає від другого, що той знатиме, про що він думає, що він відчуває, чому він скривджений або засмучується. Якщо ця людина не знає, то відповіддю буде: “Ти мене не любиш”. Очікування читання думок – от що вбиває взаємини. І багато хто знає, про що я кажу, і винні в цьому.

Друга річ, яка вбиває взаємини, – коли ви чекаєте взаємності. Якщо я роблю щось для тебе, я вважаю, що в мене є право чекати, що ти робитимеш це для мене. І якщо ти не робиш, то щось не так. І тоді я починаю злитися, починаю ставати емоційним, ну і далі ви все розумієте. Це прекрасний шлях для того, щоб убити взаємини.

Третє – це думка про те, що ти чогось гідний. Я заслуговую на любов. Я маю право мати партнера. Ти зобов’язаний зробити так, щоб я був щасливий. Ти маєш бути чесний зі мною, ти маєш слухатися мене. Чому ти не прислухаєшся до мене? Ми вважаємо, що маємо на це право.

І останнє, що вбиває взаємини набагато вірогідніше, ніж навіть куля – коли ми не залишаємо якісь конфліктні питання. Це занудство.

Love hurts

Чому стосунки не складаються? Бо ви їх не складаєте. Ви не готові до того, щоб віддати себе іншому. Ви не вірите в самопожертвування.

У мене був друг, він був дуже цікавою людиною, і він був священик. Я пам’ятаю, якось одного дня він розмовляв з молодою парою, він намагався допомогти їм у складнощах їх взаємин. І молода дівчина сказала: “Я просто хочу насолоджуватися, почувати себе добре усередині цих взаємин”. І священик сказав: “Якщо ти саме до цього прагнула, можна було собі собаку придбати, а не чоловіка”. Центр шлюбу – це не насолода. Центр – це любов.

Не знаю, чи знаєте ви цю пісню, така пісня була сорок років тому, і назва її була “Love hurts” (Любов завдає біль. Якщо вона не завдає біль – це не любов). Любов завдає біль, бо ми не знаємо, як любити. Бо ми чогось чекаємо для себе, і коли не отримуємо цього, ми відчуваємо біль. Але любов – це здатність віддавати, не чекаючи нічого натомість.

Пристрасті вкрали в нас любов

Що ж не так з нашими взаєминами? Ми віддаємо заради того, щоб отримувати. Усе ніби обплутано мережами. Ми тягнемо за цю струну, чекаючи отримати відповідь. Ми живемо, і наші пристрасті управляють нами. Пристрасть – це ірраціональна сила, яка тягне нас. Так, пристрасть завжди ірраціональна. Ми віддаємо перевагу сексу любові. Ми віддаємо перевагу почуттям любові. Ми з великим задоволенням виглядаємо добре, ніж поводимося добре. Щось з нами не так. І те, що з нами не так, полягає в наступному: ми віримо, що стан людського падіння – це і є природний стан людини.

Ми не створені для того, щоб грішити, ми створені для того, щоб бути святими. Бог чекає на це, а ми піднімаємо руки і кажемо, що ні, це не для мене. Ми вважаємо, що святість призначена лише для деяких, а для всіх інших – гріх. Не так. Ми тут не з цієї причини.

Я пам’ятаю, як я одного дня запитав чоловіка: “Як ти думаєш, що найстрашніше може з тобою статися?” І я думав, що він дасть відповідь щось на кшталт цього: “Людина, яку я люблю, помре; чи покине мене; чи вона захворіє; чи дитина помре”. А він відповів: “Найстрашніше, що може зі мною статися, полягає в тому, що я не дізнаюся Бога”. І він був правий.

Ми не можемо змінити інших

Мені завжди казав мій батько: “Те, що з тобою не так – це ти сам. От що з тобою не так”. І мені ніколи ця відповідь не подобалася. Але це була правильна відповідь. Ми самі – причина своїх проблем. І до тих пір, поки ми не зрозуміємо того, що саме ми створюємо нещастя і печалі у своєму житті і ніхто інший, ми будемо продовжувати те саме порочне коло раз за разом і постійно будемо винити інших. Розумієте? Ми повинні змінити себе. Ми не можемо змінити інших. Треба сказати це багатьом дружинам і чоловікам.

“Мій син, моя дочка не ходять до церкви”. “Мій син або дочка живе з кимсь, з ким вони не перебувають у шлюбі. Що мені робити?” Ти нічого не можеш зробити, вони приймають свої власні рішення. Але те, що сталося, сталося задовго до того, як ці люди зійшлися. Ви не навчили їх, бо ви самі не знали, як будувати хороші взаємини.

Ми шукаємо того, що вбиває, замість того, щоб шукати життя

Мій батько казав мені, що найгірший займенник – це “я”, “мені”. Бо “я” – самотній, “я” – один, займенник однини. Отже коли ви бачите ось це “я” у подіях життя, тоді ви повинні розуміти, що починаються проблеми. Але коли ви бачите, що там більше, ніж один, що там – “ми”. Те, що я намагаюся сказати: якщо ви, передусім, думаєте про себе, ви завжди закінчуватимете своє життя самотнім.

Останній раз, коли я відповідав на питання, то казав, якщо хтось вас запитує: “Ти мене любиш?”, – тікай від нього. Тікай не до нього, а від нього. Людина висмокче всі твої життєві соки. Бо ця людина хоче всього від тебе, але вона не думає про тебе. Самі ми це зробити не можемо. І ми не можемо бути у взаєминах з іншою людиною до тих пір, поки ми не знайдемо свого місця – третього місця в цих взаєминах, а не першого.

Автор: схіархімандрит Іоаким (Парр)