Несподіваний момент

Христос учить народ, Джеймс Тіссо

«Від усякого, кому дано багато, багато й вимагається, і кому багато довірено, з того більше й спитають» (Лк. 12:48), – цей біблійний принцип добре відомий людям, які толком навіть Біблії не читали. При чому не тільки добре відомий, вони ще примудряються ним послуговуватися в житті, втім, на свій, дещо перекручений лад. За принципом: нам мало що доручено, ми мало що знаємо, а через це, з нас мало що спитається. Принаймні, у духовному плані.

Дивно це чути від людей, які проживають у країні з великою кількістю церков різноманітних деномінацій, і де Слово Боже беззаборонно проголошується останні тридцять років, тобто протягом такої кількості часу, що навіть глухі почули, а сліпі побачили. І не треба нарікати на «лицемірство» вірних і «грошолюбство» служителів, достатньо в Україні щирих вірних і не менш самовідданих служителів, головне – мати бажання їх знайти, адже «хто шукає, знаходить» (Мф. 7:8), – як запевняє Христос.

Отже, все впирається в бажання або ж у небажання, а решта – це лише жалюгідні виправдання, адже «все можливе віруючому» (Мк. 9:23). Принаймні, у духовній сфері… Але багато хто з цим не згоден. Як це сталося з більшістю Христових учнів: «Багато хто з учеників Його, слухаючи те, говорили: жорстоке це слово! Хто може це слухати?» (Ін. 6:60).

Відбулося це, якщо хто призабув, після того як Христос нагодував чудесним чином п’ять тисяч люду лише п’ятьма ячмінними хлібами та двома рибинами. А натовп, отримавши таке частування, у вдячність захотів «несподівано взяти Його і зробити царем» (Ін. 6:15), що примусило Ісуса на ніч усамітниться, а наступного дня вже в Капернаумі говорити про загалом неприємні натовпу речі: «Ви шукаєте Мене не тому, що бачили чудеса, а тому, що їли хліб і наситились. Дбайте не про їжу тлінну, а про їжу, яка залишається на життя вічне, яку дасть вам Син Людський» (Ін. 6:26,27).

Але для більшості людей куди важливіша їжа якраз тлінна, а не та, що залишається на життя вічне. Хай би що вони там з цього приводу не казали, бо їхні вчинки є куди більш промовистими: «По плодах їхніх пізнаєте їх» (Мф. 7:16). Що свого часу і зробила більшість Христових учнів, точніше людей, які себе такими вважали: «Відтоді багато з учеників Його відійшли від Нього і вже з Ним не ходили» (Ін. 6:66).

Але це ще не кінець історії: «Тоді Ісус сказав дванадцятьом: чи не хочете відійти і ви? Симон-Петро відповів Йому: Господи, до кого нам іти? Ти маєш слова життя вічного, і ми увірували і пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого» (Ін. 6:67-69). Згідно Євангелія від Івана, істина про месіанство Ісуса відкрилася дванадцятьом у момент, коли Його покинула більшість учнів, точніше «учнів». Так би мовити, це була своєрідна перевірка з Божого боку, і той, хто здолав її, отримав нагороду.

Дехто це назве актом Божої справедливості, або ж як сказав Христос: «Хто витерпить до кінця, той спасенний буде» (Мф. 10:22). От тільки хто міг здогадатися, що «кінець» може настати в такий несподіваний момент? Не під час глобальних катаклізмів, війн чи стихійних лих, а лише внаслідок не до кінця зрозумілої проповіді?

«Усе це сталося з ними як приклади, а написано для повчання нам, які досягли останніх віків» (1Кор. 10:11), – тепер у схожій ситуації, в якій колись опинилися Христові учні, перебуваємо і ми. І від нашого вибору залежить: чи залишимося ми з Христом, чи покинемо Його. При чому статися це може в будь-який момент, тому Христос і попереджав учнів напередодні Своїх страждань: «Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна» (Мф. 26:41). Лише покладаючись на Його допомогу, ми зможемо вистояти в спокусі та залишитися Йому вірними.

А тоді не очікувано для нас відкриється буквально бездонний океан Божих одкровень, які дехто може вважати Божою справедливістю, дехто – Божою милістю, дехто – Божою нагородою, хтось – Божим благословенням, а в загальному це все можна назвати життям у Богу, або ж як сказав Христос: «Не прийде Царство Боже помітно, і не скажуть: ось, воно тут, або: он там. Бо Царство Боже всередині вас є» (Лк. 17:20,21).

Автор: Михайло Лукін