Там зберуться орли… (закінчення)

Римські легіонери

Труп

Іудея після розп’яття Христового вже ніколи не жила спокійно. Релігійні уявлення юдеїв почали вироджуватися в політичні амбіції. Одне повстання йшло за іншим, усередині єврейського народу раз у раз виникали різні партії, що ворогували між собою і не щадили власного народу заради політичної вигоди. Єрусалим стрясали безперервні зіткнення, що провокувалися бунтівниками. Навіть у Храмі люди гинули від мечів своїх же співвітчизників. У місті спалахували епідемії, в околицях Єрусалиму величезна армія розбійників чекала слушного моменту, щоб захопити місто, що роздиралося міжусобицями. Під час прокураторства Гесія Флора в Єрусалимі спалахнуло давно назріваюче повстання. Восени 66 року римський гарнізон був вирізаний, і заколот охопив усю Іудею і сусідні області. Спроба сирійського легата Цестія Галла відновити контроль над святим містом зазнала краху. Але в цей час Єрусалим у черговий раз став жертвою партійних розбратів і терору. Первосвященик Ананія і всі вожді священицької аристократії були перебиті бунтівниками; розбійники і фанатики оспорювали один в одного Храм і укріплення; усюди панувала анархія, пожежі, вбивства. Це було вже не святе місто.

І тоді навколо Єрусалиму зібралися орли. Їх було лише шість, але це означало вірну загибель юдейської столиці.

Орли

Наприкінці 2-го століття до Р. Х. консул Гай Марій провів широкомасштабну військову реформу. Армія стала професійною, а основою її стали – легіони. До реформи легіонами називалися загони ополченців, які кожне місто збирало при нападі ворогів на Рим. При Гаї Марії легіон перетворився на потужну військову одиницю, порівнянну по ударній силі із сучасною дивізією. Це були, по суті – маленькі армії, у складі яких налічувалося 5-6 тисяч добре навчених солдатів, спаяних воєдино залізною дисципліною.

Саме в легіонах Гая Марія виник дивний феномен військової релігії, що відрізняв легіонерів від інших громадян Риму. Основу армійського культу складало шанування головного божества імперії – Юпітера. Щороку третього січня, у день принесення присяги, на легіоному плацу урочисто встановлювали новий вівтар на честь Юпітера, а старий вівтар заривали в землю. Немало таких вівтарів знайдено при розкопках військових таборів у Британії. Юпітеру приносилася головна жертва в день народження легіону. Символом Юпітера був легіоний орел – найбільша святиня, втрата якої вела до розформування легіону і страти кожного десятого солдата. Легіоного орла в битві охороняла перша – тисячна когорта. Орли відливалися з бронзи і вкривалися чи позолотою, чи сріблом. В епоху принципата легіоний штандарт являв собою прикріплену до довгого держака фігурку орла у вертикальному положенні, з розпростертими крилами і подовженим хвостом (повтореним згодом на німецькому гербі).

Після реформ Костянтина Великого орли на римських штандартах збереглися, але їх сталі зображувати горизонтально (як згодом на гербі США).

Римський легіон був страшною силою, якій майже неможливо було протистояти в бою. Двох легіонів, як правило, вистачало, щоб забезпечити перемогу в будь-якій битві. Якщо цього виявлялося недостатнім, що бувало вкрай рідко, приходив третій легіон і знімав усі питання.

Але в 70-му році син Римського імператора Тит привів до Єрусалимських стін шість легіонів. Шість золотих орлів стояли на довгих держаках навколо Святого міста. І анінайменших шансів на перемогу в захисників Єрусалиму не залишилося. Місто було приречене.

Загибель Єрусалиму

Римське військо ніколи не влаштовувало різанину заради різанини. Головним завданням легіонів в Іудеї було наведення ладу. Тит багато разів намагався переконати юдейських вождів здати місто, щоб зберегти життя величезній кількості мирних жителів. Але засліплені свідомістю своєї “богообраності” бунтівники продовжували тримати оборону. Вони не розуміли, що розіпнувши Христа, юдеї відвернулися від свого Бога. Завзятість вождів дорого коштувала жителям Єрусалиму. У місті почався страшний голод. Озлоблені безглуздим опором, римляни нещадно знищували тих сміливців, які, ризикуючи життям, намагалися добути за межами міської стіни жалюгідні крихти їстівного. Їх нещадно батожили і розпинали. Десятки тисяч хрестів з розіпнутими на них юдеями були зведені навколо обложеного міста. На трупи нещасних злетілася величезна кількість стерв’ятників. Так пророцтво про труп і орлів отримало ще одне, страшне у своїй буквальності, виконання.

Нарешті, 9-го дня місяця Ава 70-го року, у той же самий день, коли і Навуходоносор узяв Єрусалим, Тит увірвався в місто. Події, що сталися потім, являли собою страшну бійню влаштовану римлянами в місті, у результаті якої, окрім чоловічого населення були винищені тисячі жінок і дітей. Всього ж при облозі міста і жорстокої битві, що сталася потім, загинуло більше мільйона людей; а близько ста тисяч людей, які залишилися в живих, були відведені в полон, продані як невільники; відправлені до Риму, щоб служити ганебною прикрасою тріумфальної процесії завойовника; кинуті в амфітеатри на розтерзання диким звірам; інші, як бездомні блукачі, розсіялися по всій землі. І місто, і прекрасний Єрусалимський храм були зруйновані до основи в буквальному розумінні слова. Імператор наказав не залишити від юдейської столиці каменю на камені. Так збулося ще одне гірке Христове пророцтво. Римські солдати зорали навіть саме місце, де раніше стояв Єрусалим.

Облога та руйнування римлянами Єрусалиму в 70 році, Девід Робертс

У 130 р. імператор Адріан розпорядився звести на розвалинах Святого міста римське поселення і назвати його Елія Капітоліна. Так загинув старозавітний Єрусалим. А на місці Єрусалимського храму був споруджений храм Юпітера, прикрашений зображеннями… орлів.

Не кінець, а початок

Де буде труп, там зберуться орли. Ці слова були сказані про падіння Єрусалиму. Але в ряді прикмет останніх часів вони виявилися зовсім не випадково. Пророцтво, яке вже збулося в історії, свідчить і про істину слів сказаних Спасителем про кончину світу. Не Господь погубив Єрусалим, навпаки, Він усе зробив, щоб врятувати його. “І коли, наблизившись, побачив місто, то заплакав над ним і сказав: о, коли б зрозуміло ти хоч у цей твій день, що потрібне для твого миру! Але це сховано нині від очей твоїх. Бо прийдуть на тебе дні, і вороги твої оточать тебе валом, і візьмуть в облогу тебе, і стиснуть тебе звідусіль. І зруйнують тебе, і поб’ють дітей твоїх у тобі, і не залишать у тобі каменя на камені, бо ти не зрозуміло часу відвідин твоїх” (Лк.19:41-44).

Причиною загибелі Єрусалиму стала повна втрата духовних орієнтирів вождями старозавітного юдаїзму. Після відкидання Месії-Христа духовні вожді народу майже сорок років вели Ізраїль у порожнечу. Кінчилося це катастрофою.

Останні часи, за християнським віровченням, наступлять за схожих обставин. Люди відвернуться від свого Творця і спробують жити за своїми законами. Але не Бог знищить цей світ. Адже Бог не кат, який карає порушників Його волі. Тим, хто відкидає Його милосердя Господь просто віддає їх власній волі. Кінець світу буде результатом повного відпадання людей від Джерела свого життя. І не так вже важливо, які орли зберуться тоді над загиблим людством.

Набагато важливіше пам’ятати, що кінець світу – це не загибель світу, а лише знищення того, що вже мертве. А потім – через кінець нинішнього, “старого” світу і Суд Божий – наступить нова епоха в історії людства. У новому світі, де вже не буде зла, не буде хвороб і образ; де мешкатиме лише любов людей до свого Творця і один до одного. І це не прекрасні мрії. Це обіцянка Христова, вимовлена одночасно з Його пророцтвом про загибель Єрусалиму, яке з буквальною точністю вже збулося в історії.

Автор: Олександр Ткаченко