ГРІХ НЕЧИСТОТИ

Нечистота є гріхом зі страшними наслідками. Вона відбирає силу для всякої шляхетної праці. Самсон – найсильніший із людей, якого Господь обдарував надзвичайною силою, віддається нечистій любові й стає іграшкою в руках Даліли, його співгрішниці, яка зраджує силача і продає його ворогам.

Нечистота затемнює осуд. Соломон, наймудріший з людей, підпадає під вплив амалекитських жінок, відвертається від правдивого Бога й віддається ідолопоклонству.

Нечистота спричинює втрату віри. Багато християн не вірить якраз через нечистоту.

  • Дорогі! Коли молодь починає опускати молитви, втікати з Церкви, не приступати до святих Тайн? Від того часу, як започатковує непристойні розмови, злі товариства, нечистоту.

Недавно я зустрів одного лікаря, мого доброго знайомого. Я запитав його лагідно, чому він не виконує вже релігійних практик, і почув відповідь: «Доки я не оженюся, не буду віруючим, ані практикуючим християнином». Тим способом підтвердив ту виразну правду, що втратив віру через гріх нечистоти.

Нечистота спричинює найчорніші проступки. Чому Ірод звелів відтяти голову Іванові Христителю? Чому так багато самогубств, так багато нещасних убивць дітей, стільки опущеної молоді?

Завжди через нечистоту. Нечистота нищить здоров’я, забирає силу, скорочує життя.

  • Св. Августин до тридцяти років провадив непогамоване життя, але як пізнав правду, так завстидався, що навернувся, висвятився на священика, став єпископом та великим Святим.
  • Каміл де Леліс зі шляхетної родини Абрузів жив у вирі світських розваг і забав, але на 25-му році життя виправився потоками сліз, став монахом та посвятив своє життя для несення помочі хворим і тим, хто вмирав.
  • А що ж сказати про Магдалину Каянницю, про Пелагію, Маргарету з Кортони, які з грішниць стали райськими лілеями? Їхньої рішучої волі вистачило, щоб врятуватися.
  • Навчімось цього також від Святих. Святого Тому з Аквіна, шляхетного і елегантного юнака, замкнули в замку. Там спокушала його безсоромна жінка. Він ніяк не міг звільнитися від неї і тому взяв із вогнища палаючий патик, приступив до жінки та сказав: «Іди собі, а як ні, то зараз тебе спалю». На ті слова безсоромна жінка відразу втекла.
  • Святого Франца Сальського, коли мав 18 років і був студентом у Падві, обняла одна дівчина легкої поведінки. Він плюнув їй у лице, кажучи: «Забирайся звідси, висланнице сатани!»

Тоді вони ще не були Святими… проте, діючи так, стали ними. Зокрема ж треба бути відважним у відкиданні спокуси.

  • Одна дівчина повернула безсоромному жовнірові листа і написала: «Цей лист негідний мене, бо я – християнка, негідний і тебе, бо ти – військовик!»
  • Інша дівчина, відповідаючи на безсоромний лист свого нареченого, написала: «Мій чоловік ніколи не буде розпусником. Ближчі відносини між нами від сьогодні закінчені».
  • Недавно в Турині, на підніжці трамвая, розпусний елегантик дозволив собі непристойний жарт щодо одної панночки, яка стояла найближче. Вона холодно поглянула на нього, а потім сильно вдарила його в обличчя й голосно запитала: «Чи хочете знати чому?» – «Дякую, – відповів, – не потребую пояснень», – і, витираючи хусточкою ніс, вийшов з трамвая.
  • Також заслужила на відзначення інша панночка. Один невихований чоловік шептав їй на вухо непристойні речі, а вона два рази вдарила його по лиці і сказала: «Я готова кожного разу це повторити!»

Отже, яка користь із чистоти?

Багато користі, і то найшляхетнішої. Чистота – то наче лілея, яка переважає інші квіти пахощами і красою, вона має Божі скарби. Людина чиста – завжди спокійна: ніколи не боїться ні насмішок, ні підозрінь. Її голову не обтяжують аморальні, нечисті думки; вона не є невільницею іншої особи; втішається несказаним внутрішнім спокоєм. Її життя спокійне, вона має погідну смерть, має надію, а радше, певність вічного спасіння. У раю дістане вона особливу і дуже велику нагороду. Закінчу це історичним прикладом.

  • Визначний музикант Моцарт на 25-му році життя стояв на вершині своєї слави. 27 січня 1781 року в день уродин перед гостями, що були в нього на прийнятті, він міг сказати такі слова: «Заклинаюся перед Господом, що впродовж усього мого життя не поповнив я нічого такого, що можна було б назвати нечистотою. У тому саме полягає моє щастя і мій тріумф».

Відчував той, світової слави музикант свою чистоту і свою велич. Скільки людей може сказати щось подібне про себе?

Господь ніколи не відмовляє в прощенні.

Одного дня привели до Ісуса жінку, спійману на чужоложстві, щоб, згідно з законом, засудити її на смерть – каменуванням. Учитель побачив, що жінка засоромлена та й жаліє за свій учинок, тому нахилився й почав писати пальцем по піску дивні слова. У міру того, як він писав ті слова, оскаржителі, змішані, посхилювали свої голови і відходили один по одному, аж до останнього. Як усі відійшли, Ісус випростався та сказав до грішниці: «Чи ніхто тебе не засудив?» «Ніхто, Господи», – відповіла тремтячи. «Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!» (Ів. 8:10,11).

  • Блаженна Ангела мала в молодості провини і не могла відважитися їх визнати. Та проминуло багато часу. Докори совісті не давали їй спокою ані вдень, ані вночі. Вона довго молилася та врешті відважно постановила щиро висповідатися з усіх своїх гріхів і святотатства. Та болюча і щира сповідь принесла їй надзвичайне щастя, бо, крім миру і радості для серця, дала їй силу стати святою. І вже більше, як шістсот літ на цьому світі Церква визнає її блаженною.
  • Преподобна Марія Форнарі оповідає про себе, що в дитинстві вчинила деякі провини щодо пристойності. Як тільки пізнала тяжкість тих провин, не повторювала їх ніколи, але через сором не відважувалася їх визнати. Так додавала святотатство до святотатства. Завжди відчувала страх на серці, і ось вирішила стати монахинею. Вступила до монастиря в Тоді (Італія), прийняла рясу, склала обіти, але – з пеклом у серці. Які це були нещасні і страшні дні! Врешті, перед Успінням почула в душі натхнення цілим серцем просити в Пречистої ласки вийти з того жахливого душевного стану. І відразу відчула сильну душевну постанову та відвагу визнати свої провини не тільки перед сповідником, але також перед цілою монашою спільнотою. Виправила свої минулі гріхи загальною сповіддю і почала так свято жити, що дійсно дійшла до великої досконалості.

У сповіді Ісус не тільки прощає гріхи, але також дає нам силу стати святими, тому-то богослови цілком слушно називають сповідь головним засобом освячення.

БАТЬКО, ЯКИЙ ЛЮБИТЬ

Одного разу сповідався у святого Бельтрана великий грішник. Він щиро жалував за свої гріхи, але також дуже боявся і соромився; тому після кожного гріха споглядав допитливо на сповідника, щоб побачити, яке враження роблять на нього визнані гріхи. Бачачи, що сповідник нічим не переймається,

набрав відваги і визнав усі, навіть найогидніші та брудні гріхи. Потім побачив погідну усмішку, яка розквітла на обличчі сповідника. Сповідник запитав, чи той ще має якісь гріхи, а він сумно відповів: «Отче, я хотів би ще щось додати, але не можу відважитися».

– Чому не можеш відважитися, якщо ти вже так сміливо визнав таку велику кількість гріхів?

– А цей я вчинив щойно.

– Ще ліпше, бо вб’ємо той гріх живим, поки ще махає хвостом…

– Але, отче, я його поповнив проти Вас…

– Проти мене? А що ж тобі шкодить? Як я маю прощати тобі гріхи, вчинені проти Господа Бога, то чому ж не маю простити одного, поповненого проти мене?

– Отче, як я визнав ті дуже великі гріхи, а ви усміхалися, то я подумав собі: «Напевно, отець поповнив ще більші гріхи, ніж я…».

По тих словах святий Луїс Бельтран, ще більше усміхаючись, відповів: «Ні, за Божою поміччю, я не поповнив тих великих гріхів, хоча міг, якби Господь не допоміг Своєю святою ласкою. Знаєш, чому я сміявся? Тому, що, у міру того, як ти з жалем щиро визнавав свої провини, я бачив, що диявол віддаляється від тебе, а до твоєї душі входить Божа ласка».

  • Одна жінка відправила одного разу перед святим Францом Сальським загальну сповідь, на якій визнала багато своїх провин, і після одержання розрішення перед відходом запитала: «Що ви, отче, тепер думаєте собі про мене?»

– Думаю, що ви – свята.

– Вибачте, отче, але ви насміхаєтеся з мене.

– Ні в якому разі. Я думаю, що ви є святою від моменту, коли мали відвагу і Божу ласку відправити щиру, повну жалю сповідь.

Дуже рідкісні випадки, коли священик відмовляє в розрішенні. Це стається тоді, коли покутник не хоче залишити гріха, чи гріховної нагоди; або не хоче виправити, у міру спроможності, шкоди чи згіршення, спричиненого своїми гріхами, або навіть вирішує далі грішно жити.

<< БІДНИЙ ТОЙ, ХТО СТУПАЄ НА ДОРОГУ ЗЛОЇ СПОВІДІ

СПОВІДЬ ДОПОМАГАЄ ВИЙТИ З ГРІХА >>