За апостольським прикладом

Проповідь апостола Павла в Афінах

Ось і минуло свято П’ятидесятниці, а разом з ним підійшов до свого завершення пасхальний період – дуже важливий, особливий етап богослужебного життя. Впродовж сорока днів Церква прославляла воскреслого Господа, потім – оспівувала Його Вознесіння і нарешті – раділа сходженню Духа Святого.

Завершальним святом пасхального періоду є Неділя Всіх святих – перша неділя після П’ятидесятниці. Цього дня Церква прославляє усіх тих, хто у своєму житті став причасником благодаті Духа Святого.

Після Неділі Всіх святих, у понеділок, починається Петрів піст. Він є підготовкою до свята на честь святих первоверховних апостолів Петра і Павла (12 липня). З книги Діянь апостольських нам відомо про те, що учні Христові завжди постили перед виходом на проповідь: «Коли вони служили Господеві й постили, Дух Святий сказав: “Відділіть Мені Варнаву та Савла для діла, на яке Я покликав їх”. Тоді вони, попостившись і помолившись та поклавши руки на них, відпустили їх» (Діян. 13:2-3). Тому і ми, готуючись до святкування пам’яті святих апостолів Петра і Павла, постимо – за апостольським прикладом.

Тривалість Петрового (чи, як його іноді називають, Апостольського) посту пов’язана з датою святкування Пасхи. Адже постити ми починаємо через тиждень після свята П’ятидесятниці – дня Святої Трійці. Це означає, що чим раніше Пасха і, відповідно, П’ятидесятниця, тим триваліше період Петрового посту, і навпаки. Причому цей піст був із самого початку пов’язаний саме з цими святами.

Зробимо невеликий історичний екскурс. П’ятидесятниця разом з Пасхою є прадавнім християнським святом. Цікаве те, що в давнину в період від Пасхи до П’ятидесятниці повністю скасовувався піст і колінопреклоніння. Про це повідомляє відомий християнський апологет Тертуліан (бл. 165-240 р.). Він пише, що християни не постять і не схиляють колін недільними днями і, як він виражається, користуються «тією ж самою пільгою» впродовж п’ятдесяти днів після Пасхи, проводячи цей час «у всякому тріумфуванні». Подібні свідоцтва можна зустріти і в пізніший період. Християнка Егерія, що здійснила в 381-384 рр. паломництво у Святу Землю, записала в щоденнику, що «в Єрусалимі від Пасхи до П’ятидесятниці абсолютно ніхто не постить». Святитель Епіфаній Кіпрський (бл. 315-403 рр.) писав: «У п’ятдесят днів П’ятидесятниці і колінопреклонінь не буває, і піст не заповіданий». Про той же звичай, дотримуваний єгипетськими ченцями, свідчить і преподобний Іоанн Касіан (бл. 360-435 рр.): «В усі дні П’ятидесятниці ніхто зовсім не схиляє колін і не тримає посту до дев’ятої години».

Втім, треба зробити одне уточнення. Згідно древньої традиції, закріпленої пізніше в чернечих статутах, піст має на увазі або повну відмову від їжі, або їжу раз на день (зазвичай увечері). Відповідно, у «непісні» дні їжу куштували більше одного разу. Тому, коли ми зустрічаємо свідоцтва про те, що єгипетські чи палестинські подвижники не постили від Пасхи до П’ятидесятниці, це не означає того, що вони куштували скоромну (у нашому розумінні) їжу, а свідчить про кількість трапез. Окрім цього, піст – це завжди час покаяння. Період від Пасхи до П’ятидесятниці і в цьому сенсі відрізнявся від іншого богослужебного року – він ставав для християн періодом радості і тріумфування про невимовні благодіяння Божі.

Але також за свідоцтвами древніх церковних авторів відомо про те, що після пасхального тріумфування вірні знову вступали в покутний період посту. У паломницьких замітках Егерії є і такий запис: «З наступного дня [після] П’ятидесятниці усі постять за звичаєм, як в увесь рік, кожен як може, виключаючи дні суботні і недільні». В іншому пам’ятнику, складеному наприкінці ІV століття і відомому під назвою «Апостольських постанов», міститься припис: «Після П’ятидесятниці одну седмицю постите, бо справедливо, щоб ви і веселилися про дар Божий, і постили після послаблення».

Таким чином, піст після П’ятидесятниці був свого роду відновленням подвигу стриманості і нагадуванням про необхідність покаяння після п’ятдесяти днів пасхальних урочистостей.

З описаних древніх практик посту після П’ятидесятниці і зародився літній піст, всюди відомий як Петрів. Цього року він почнеться 15 червня. Цей піст не так суворий у плані обмежень в їжі, як інші багатоденні пости. І в цьому також проявляється мудрість Церкви і її турбота про своїх чад. Можна згадати, як поступово вступали ми у Святу Чотиридесятницю, помалу звикаючи до пісної стриманості. Суворий піст після свята Святої Трійці був би важким для вірних. Тому Церква заповідає нам саме такий пісний подвиг, щоб нам було під силу витримати його. Вона як би нагадує нам про піст – передусім для того, щоб кожен з нас ще раз заглянув всередину себе, замислився про те, скільки ще належить здобути перемог над самим собою, скільки ще належить пройти, дбайливо несучи сосуд благодаті Божої.

І звичайно, Апостольський піст ще раз нагадує нам про те, що кожен вірний – це учень і апостол Христовий. Кожен з нас покликаний свідчити про нашого Учителя і Господа. Не забуватимемо, що святі апостоли постили перед виходом на проповідь – постимо і ми, просячи Господа дати нам сил, терпіння і мудрості нести світло християнського вчення.

Автор: священик Василь Куценко